Четвер, 17.08.2017, 14:23
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Талановитий, але чомусь маловідомий Юрій Обжелян

  8 травня громадські діячі міста й області вшанували пам'ять свого земляка, члена Української народної партії, депутата районної ради Юрія Обжеляна. А незадовго до цього морозного сонячного дня містечко, в якому встановлений знак географічного центру України, Добровеличківка на Кіровоградщині, село Липняжка обіч райцентру прощалися з прозаїком і кіносценаристом Юрієм Обжеляном.

  Він рано пішов за межу: у травні мав би відзначати лиш перший справжній ювілей. Пішов у розповні інтелектуальних і творчих сил.  Він був різнобічно обдарованою людиною: письменником, переможцем конкурсу «Коронація слова», кіносценаристом, вчителем, порядним сім’янином.

 Обжелян Юрій Васильович народився 8 травня 1962 року в містечку Добровеличківка, тут здобув середню освіту і все життя віддав рідному краю, час од часу хіба одлучаючись для навчання у Миколаївському педагогічному інституті (вчитель математики), згодом у московському Літературному інституті імені О.М.Горького (1989-1994).

  Перші літературні твори, зокрема і повість як дипломний захист престижного літературного вузу, писались по-російськи. Але на оголошений щойно обласний літературний конкурс імені Валерія Гончаренка він подав оповідання українською, від якої, рідної, вже не відступиться до останнього подиху. Вислідом того конкурсу стала і його перша й заслужена перемога, і перша та єдина поки що в творчій біографії книга «Побратими» (Кіровоград, ПВЦ «Мавік», 2001), і членство у Національній спілці письменників України.

Він жив у давньому, по-українськи чепурному і романтичному, степовому селі Липняжка, відомому своїми голосистим автентичним жіночим вокальним ансамблем з рідкісними за словами й мелодією піснями, відомому розмаїттям вишиванних рушників. Він разом із дружиною Ларисою належав до улюблених вчителів сільської школи, бо його учні не раз перемагали на районних і обласних змаганнях та їздили в Київ,  як кращі математики і спортсмени – їхній вчитель активно все життя займався легкою атлетикою і боротьбою. Мав добре й лагідне серце, яке повністю  віддавав дітям.

  І мало хто  з оточуючих знав, що вчитель сільської десятирічки у вільні від шкільних уроків години, вільні від громадської діяльності (депутат районної ради, член Української народної партії), від селянської праці на городі. пише кіносценарії про життя і творчість українських композиторів ХVIII століття Максима Березовського, Дмитра Бортнянського й Артема Веделя. Якими зусиллями дались нашій культурі ці фільми (один чотирисерійний, другий двосерійний), ще  для широкого загалу напишеться згодом. А тим часом можна без найменшого перебільшення сказати, що Юрій Обжелян кіносценарною творчістю зробив значний внесок у справу повернення Україні своїх геніальних музик, так спритно й безапеляційно загарбуваних  у «свої  геніальні здобутки» сусідньою державою.

 В його творчій спадщині ще лишилися  непублікованими й інші кіносценарії («Архів д’Еона», «Козацькі шаблі», «Після війни»), оповідання історичні й фантастичні, роман про сучасність «Останній караван»… Ці рукописи були двічі помічені на конкурсі «Коронація слова» (2001 – третя премія, 2003 – дипломант). В них присутні  гострий сюжет, тонка іронія, широка мовна палітра, як  характерні ознаки художньої прози Юрія Обжеляна.

Саме того дня, коли, Юрію Васильовичу виповнилося б 50 років, в Кіровограді пройшов творчий вечір його памяті, на який зібралися колеги по перу, його друзі та шанувальники творчості .

 В мережі Інтернет, на щастя, вже є авторська сторінка Юрія Обжеляна: http://stihistat.com/pr/avtor/georgiy62. Саме завдяки ній його ім’я незабуте і помітно. «Це людина, яка брала відповідальність за майбутнє свого краю, України в цілому», – підкреслив під час заходу голова Кіровоградської обласної організації Української народної партії Олександр РАТУШНЯК. – Його втрата зайвий раз нагадала нам про важливість цінування наших побратимів при житті». Дуже слушні і важливі слова, до яких і додавати мабуть нічого більше не варто.

 Анатолій Авдєєв

Категорія: Мої статті | Додав: graf (10.05.2012)
Переглядів: 160 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz