8 травня громадські діячі міста й
області вшанували пам'ять свого земляка, члена Української народної партії,
депутата районної ради Юрія Обжеляна. А незадовго до цього морозного
сонячного дня містечко, в якому встановлений знак географічного центру України,
Добровеличківка на Кіровоградщині, село Липняжка
обіч райцентру прощалися з прозаїком і кіносценаристом Юрієм Обжеляном.
Він рано пішов за межу: у травні мав би відзначати лиш перший справжній
ювілей. Пішов у розповні інтелектуальних і творчих сил. Він був різнобічно
обдарованою людиною: письменником, переможцем конкурсу «Коронація слова»,
кіносценаристом, вчителем, порядним сім’янином.
Обжелян Юрій Васильович народився 8 травня 1962 року в містечку Добровеличківка,
тут здобув середню освіту і все життя віддав рідному краю, час од часу хіба
одлучаючись для навчання у Миколаївському педагогічному
інституті (вчитель математики), згодом у московському Літературному інституті
імені О.М.Горького (1989-1994).
Перші
літературні твори, зокрема і повість як дипломний захист престижного
літературного вузу, писались по-російськи. Але на оголошений щойно обласний
літературний конкурс імені Валерія Гончаренка він подав
оповідання українською, від якої, рідної, вже не відступиться до останнього
подиху. Вислідом того конкурсу стала і його перша й заслужена перемога, і перша
та єдина поки що в творчій біографії книга «Побратими» (Кіровоград,
ПВЦ «Мавік», 2001), і членство у Національній спілці
письменників України.
Він жив у давньому, по-українськи
чепурному і романтичному, степовому селі Липняжка, відомому своїми
голосистим автентичним жіночим вокальним ансамблем з рідкісними за словами й
мелодією піснями, відомому розмаїттям
вишиванних рушників. Він
разом із дружиною Ларисою належав до улюблених вчителів сільської школи, бо його учні не
раз перемагали на районних і обласних змаганнях та їздили в Київ, як кращі математики і спортсмени – їхній
вчитель активно все життя займався легкою атлетикою і боротьбою. Мав добре й
лагідне серце, яке повністю віддавав дітям.
І мало хто з оточуючих знав, що
вчитель сільської десятирічки у вільні від шкільних уроків години, вільні від
громадської діяльності (депутат районної ради, член Української народної
партії), від селянської праці на городі. пише кіносценарії про життя і
творчість українських композиторів ХVIII століття Максима Березовського, Дмитра
Бортнянського й Артема Веделя. Якими зусиллями
дались нашій культурі ці фільми (один чотирисерійний, другий двосерійний), ще для
широкого загалу напишеться згодом. А тим часом можна без найменшого
перебільшення сказати, що Юрій Обжелян кіносценарною творчістю
зробив значний внесок у справу повернення Україні своїх геніальних музик, так
спритно й безапеляційно загарбуваних у «свої геніальні здобутки» сусідньою державою.
В
його творчій спадщині ще лишилися непублікованими й інші кіносценарії («Архів д’Еона»,
«Козацькі шаблі», «Після війни»), оповідання
історичні й фантастичні, роман про сучасність «Останній караван»…
Ці рукописи були двічі помічені на конкурсі «Коронація слова»
(2001 – третя премія, 2003 – дипломант). В них присутні гострий
сюжет, тонка іронія, широка мовна палітра, як характерні ознаки
художньої прози Юрія Обжеляна.
Саме того дня, коли, Юрію Васильовичу виповнилося б 50 років, в Кіровограді
пройшов творчий вечір його пам’яті, на який зібралися колеги по перу, його друзі та шанувальники творчості
.
В мережі Інтернет, на щастя, вже є
авторська сторінка Юрія Обжеляна: http://stihistat.com/pr/avtor/georgiy62. Саме
завдяки ній його ім’я незабуте і помітно. «Це людина, яка брала
відповідальність за майбутнє свого краю, України в цілому», – підкреслив під
час заходу голова Кіровоградської обласної організації Української народної
партії Олександр РАТУШНЯК. – Його втрата зайвий раз нагадала нам про важливість
цінування наших побратимів при житті». Дуже слушні і важливі слова, до яких і
додавати мабуть нічого більше не варто.
Анатолій Авдєєв
| 
