Понеділок, 25.09.2017, 12:48
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

В бій ідуть «кухаркині діти»…


 Ленін стверджував, що країною можуть керувати кухарки. Дехто в це вірить і досі, і повним ходом , як каже наш мудрий електорат, «преться в парламент». Вибори справа ритуальна за дією і наслідками.  Самі вони є без сумніву яскравим політични  ритулом,  після  якого багато хто переходить до «поховання надій та сподівань», які нафантазував собі напередодні виборчої кампанії. Ці вибори  точно не будуть виключенням з цього правила.

   Молодий політик Олександр Дануца за десять років після свого першого походу кандидатом у нардепи, за іронією долі ще нібито досі залишається «молодим»,  пригледівши собі  нове місце в черговій партії, а саме «команді молодих політиків» Наталі Королевської. Так саме туди забрів молодий політичний мисливець після школи життя у «нашій» та «сильній» Україні з проміжними забіжками по офісам можливих нових господарів. А тут все по-новому, бо судячи з зізнань самого Дануци… був  «запрошений». Якщо   правда, то у пані Наталі є витончений смак на «молодих проходімцев»  через низку політичних партій. Та що дивуватися, коли  й сама вона вже не в першій партії.

  Звичайно, Олександр Дануца на відміну від Ульянова-Леніна вже частинами, але пише свою біографію в передвиборчі брошурки, бо з революцією  невідомо як. З помаранчевою він навіть в мери не  спромігся потрапити, хоча про цей похід вже пише спогади. Але не всі сторони життя афішує кандидат в нардепи. Але якийсь ще дивний цей пустопорожній забіг.. . Хіба що головне мабуть тут не перемога, а як на олімпіських іграх участь, тобто збір грошей на неї,  і власний інтерес від цього. Кандидування до Верховної Ради Олександр Дануца вже скуштував у 2002 році, і здається «вдало». По підсумкам потрапив до першої трійки, що з тим складом учасників було не важко(звичайно, що не пройшов) і почав їздити на авто.  Дарма, що то був просто несвіжий   «жигуль»,  і тепер можна  сказати, що  був папин, як розповідає про останнє авто, що воно не його, а сестри –юриста. То що то за дива? І старі політики все записують на бабусь, тіток, тещ  і навіть коханок.

 Далі змінивши партійність НРУ на бурхливу діяльність в «Нашій Україні» хлопець пішов вгору. Кілька місць роботи, кілька партій. Поміняв навіть дружину, і по-новому, з новими силами знову почав заробляти не лише в медіа-просторі, а навітьз адумав знову заробити на чергових виборах до парламенту. Амбітні заяви -  це добре, але навіть свого ровесників Олександра Шаталова  та Андрія Табалова йому обійти на виборах дуже проблематично, не говорячи вже за самого кума Юлії Володимирівни, який теж облюбував і «окучує» обіцянками Кіровоград..

 А що було в проміжку між 2002 та 2012 роками?  Олександр розповідає одне (те що хоче). Але  люди бачили інше (про що він не розповідає і просто замовчує). Після 2002 року таки закінчив виш, красувався журналістом та телеекранах, за різними проектами їздив по світу. Про зміну авто мова вже велася.  Помаранчева революція тримала його в середені своєї хвилі. Слава борця від опозиції його  дуже тішила.  В березні 2006-го  Олександр  Дануца в нашоукраїнському гурті став списочним депутатом міської ради, а потім у листопаді  того ж року навіть замахнувся на крісло мера. Звичайно хлопчина трохи задрав носа перед тим, під час того і особливо після, хоча і запрограмовано програв.      Але нібито було чим пишатися, бо «друге призове» з відставанням в дві-три сотні голосів, ой як тішило. Але той здобуток був зовсім випадковим, як і перемога комуніста Володимира Пузакова. Це був  продукт випадку, що складався з низької явки виборців та розпорошення голосів між більше ніж десятком кандидатів.  Правда така, що з майже 200000 виборців міста на дільниці прийшла майже чверть, і  Володимир Пузаков був обраний кількістю трохи більше 8000 голосів. Ну як тут було Дануці не вискочити на друге місце за рахунок обробки студентських гуртожитків,  та шість років  не піаритися на цьому.  А вже восени 2010 року,  пішовши по-чесному мажоритарником   закономірно отримав від виборців свого законного «гарбуза».

 Останні вибори характерізувалися ще тим, що канладат Дануца вже йшов від «іншої України», а саме сильної, бо у «нашій»  його розкусили, зрозуміли і майже вчасно позбулися, виключивши з партії. Далися в знаки велика зарозумілість, амбітність та інтриганство. Хлопець переграв сам себе, як сказали колишні однопартійці. Не допомогли у тій інтризі і  створені за допомогою та за гроші колишньої партії  медіа-ресурси та «іграшкові» за примітивністю заяви в них.

  Під час депутатства після випадкового  успіху на додаткових виборах міського голови  у Дануци ніби дах понесло у бік здобуття посад, про що ще і досі він «солодко» згадує. Мріялося стати секретарем міської ради… але не судилося.   В новій партії  з епітетом «сильна»,  Олександр Дануца з самого початку зробив «сильний жест»,  дозволивши йти на посаду мера не собі, а голові парторганізації  Андрєєву,  і роздмухавши «політичну сенсацію»  у місцевих ЗМІ,  але нікому той дешевий трюк не допоміг.  Фінт вухами без вітру та дощу, та й годі.

   Цього разу на окрузі №99, що покриває більшість Кіровограда крім кума Юлії Тимошенко, йдуть кандидатами з мішком амбіцій кожний «три молодих політичних богатирі». Молоді за віком від 28 до 32 років, але як і Дануца «терті у політиці». І кожний з своїми козирями. У наймолодшого Олександра Шаталова, кажуть у рукаві схований адмінресурс. Через нього він має багато піару, бігбордів, до недавнього часу, а  на деякі ЗМІ судові позови. У іншого «політичного велетня» тато хлібо-молочний олігарх, що входить у число  200 найбагатших українців. А от  Олександр Дануца  серед них найстарший і найдосвіжченіший, бо в політиці більше десяти років, тато водій, а мама по черзі то вчителька, то мер, то депутат, але у власній хаті, як не крути, то завжди кухарка.

  З усіх згаданих молодиків Олександр Дануца виглядає наспритнішим, бо здобувши освіту, завітавши до обласного центру з самої Малої Виски, не будував заводів, не купував пароходів, але міняв таки авто, посади, на яких не міг утриматися. Нині очолює якийсь фонд  не то захисту, не то підтримки  нібито журналістів знову вмудрився нікого крім себе рідного ні підтримати, ні захистити.  Дануца - це і не Табалов Андрій, по якому він пройшовся в своєму інтервю  «у себе ж самого» за його «олігархічність» в опозиції, і не Олександр Шаталов, який якщо прочитати те ж інтервю, ну просто так боїться Олесандра Дануци, що навіть пішов з ним на прямий контакт. То чи можна такого обирати кудись (а саме так подумали останній раз кіровоградці), не говорячи про Верховну Раду? Там і так є всього «цікавого»!!! Є кому брехати, битись і бігати в «тушки». Мабуть, саме останнє через його прибутки і приваблює там Дануцу у великій політиці, як «успішного бізнесмена», який ніколи нічого не виробляв крім інтриг та демагогії…

 При поході у мери Кіровограда у 26-літнього сина мера Малої Виски, якого в штабах опонентів охрестили «мерським хлопчиком» для чтива електорату була  виготовлена брошурка з програмою та біографією… Уявіть собі велику біографію довжиною в 26 років! То звичайно був не шлях Михайла Лермонтова у вічну російську класику, але прочитавши опус одна з місцевих крутих журналісток в нападі  манії власної майже професійної непридатності, яку викликала та маленька убога  книжечка,  вигукнула: «Боже!!! Ну просто політик з самого горщика!!!»  А цього разу ту біографію вгаданою хворобливою фантазією продовжать ще на шість років. Можливо навіть описами мандрів світом за чужий кошт.

 Цього  політичного звитяжця, здається, у виборця вистачить здорового глузду не обрати ще один раз. А що тоді? А тоді знову «захист журналістів», «менеджерство», «кар’єризм», в плані розміщення замовних статтєй про місцеві кар’єри, що комусь заважають, та безбідне життя з усього того. І тут пригадую  напіврозпач  іншого кіровоградського кандидата, але в Президенти України( до речі якому відмовили в реєстрації через брак коштів на заставу). Сидячи в кавярні за чашкою кави серед своїх «штабістів» він  мудро зазначив: «Якщо не оберуть Президентом, то мабуть,  доведеться… на роботу влаштовуватися». Здається, Олександр Дануца і цього не боїться, бо давно «працює» успішним молодим політиком. Приїхавши до обласного центру, почав позіціонувати себе  українським патріотом, але на догоду «своїм хлопцям» у кабінетах влади допомогає з піною з рота повертати місту, що його приютило  імперську назву з іменем цариці. На це місцеві бандерівці кажуть: «Їхало б до себе назад у Малу Виску, та перейменовувало б її  в історичну Кудашівку!!!» Але Олександр Дануца не такий, бо будучи «патріотом» двох міст свого мешкання,  марить Києвом, і мабуть «тушкованим життям»  у шоколаді. Але  не зрозуміло навіщо Наталі Королевській, що у своїх виступах та програмі захищає малий та середній бізнес, в партії такий «медіа-магнат», який заробляє тим, що «мочить» згаданий прошарок супільства? Невже просто банально не вистачає «бійців», і тому йде в політику все  що потрапляє під руку, навіть прямо «з горщика»… Але ж і горщики, до речі,  бувають різні. В  одних матусі-кухарки стряпають смачне своїм чадам, а  на інші маліровані всадують «молодих політиків» всі знають для чого… так перед походом на Київ!

 Сергій Каменєв


http://wikileaks-news.do.am/publ/1-1-0-184

Категорія: Мої статті | Додав: graf (31.08.2012)
Переглядів: 138 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz