| Багато суперечок
викликає в Кіровограді топонімічний проект висунутий представника
п’ятої колони та їх «науковими» посіпаками. Крім зміни вуличних назв
проект передбачає і тотальне перейменування вулиць. В концепції звертає
на себе така особливість, що пропоновані назви дублюють дух суть та
фактаж перейменування вулиць здійснений одним махом у вересні 1941 року
німецькою адміністрацією. В деяких джерелах зустрічається теж назва
міста Єлізаветрад замість Кіровограда. Основою німецьких «топонімістів
було повернення назв вулиць станом до 1917 року. Але крім цього є ціла
низка українізмів. Назв відсутніх у дореволюційні часи, а часом і
неспівпадінь. Серед співпадінь є «німецька назва» Пашунінська, не
виключено що в такий спосіб німці віддали шану антисеміту та одному з
організаторів першого єврейського погрому в Росії в 1881 році міському
голові Єлізаветграда. Але слід відзначити, що вулиця носила назву
Невської поки її не перейменував на свою честь сам Пашутін.
Як і зараз
пропонується з мапи міста зникли всі комуністичні назви, хоча зараз
пропонується все ж бульвар Комуністичний замість проспекту, який до
перейменування носив ім’я Сталіна, а до 1917
року був ярмарковим майданом та прихоплював частину району найбільшої
міської бідноти, що мешкала у землянках і називалася Кузні.
Серед інших
неспівпадінь є назва вулиці Ковалівська замість Орджонікідзе, що
звалася Кавалерійською. Не чіпали німці і святого для українців імені
Тараса Шевченка, на відміну від того, що робиться зараз. З’явилися у
місті вулиці Лисенка, Сагайдачна, Суботівська, Полуботка, Максима
Залізняка, Чумацька. І звертає на себе і те, що повернувшись радянська
влада, не чіпаючи святого імені Тараса Шевченка прибрала українські
назви вулиць!
Виникає дикувате, але
запитання: «Який окупант кращий ?» Яка шкідлива ідеологія знайдена у
назвах вулиць Чумацька, Лисенка, Черкаська, Волинська, Румянцева,
Миколаївська ? Російсько зорієнтована та радянська історія зовсім
нічого про це не розповідає. Але пропонує місту видозмінену, навіть у
гірший бік «німецьку топонімічну концепцію». Її автори це заперечують,
ображаються і навіть лаються. Але ж факти у вигляді дивних співпадінь
красномовно говорять самі за себе. Ворожа всьому українському «наукова»
топонімічна концепція «заслуховується», друкується, обговорюється.
Топонімічні дива стають антиукраїнськими реаліями
Дивишся на опуси «науковців» та питаєш у самого себе: «Невже повертається вересень 1941 року?» Анатолій Авдєєв, "Клич Нації"
| 
