Бог, на сцени принаймні найближчих до нас сусідів. Очевидно, читачеві варто пояснити, що за цим стоїть.
Кваліфікована комісія, очолювана представниками облдержадміністрації і в яку входили керівники обласних структур та компетентних служб, оглянувши приміщення театру, дійшла висновку: приймати глядача тут більше не можна, оскільки воно перебуває в стадії аварійності четвертої категорії. Дожилися!
Про те, що будівля театру потребує капітального ремонту, офіційні висновки зроблено давно. Ще у 2000 році приблизно така ж комісія зафіксувала: приміщення перебуває в аварійному стані, але поки що він не загрожує якимись трагічними наслідками. Минуло дев'ять років. Будемо відвертими, дев'ять років бездіяльності і місцевої влади, і київської. Чому дозволяю собі так казати? Не тільки тому, що за цей час за великим рахунком нічого не зроблено. Після того, як абсолютно формально було відзначено 125-річчя Театру корифеїв, я зрозумів, що патріотизм наших очільників не сягає далі власного шлунка.
Не повертатимуся до тих срамотних днів. Натомість ще раз приверну увагу до фізичного стану нашої національної святині - приміщення, з якого у великий світ пішло українське сценічне мистецтво.
Комісія, очолювана в.о. першого заступника голови обласної держадміністрації, зафіксувала, що в критичному стані перебувають фундаменти і стіни історичного приміщення, деформуються плити перекриття і таке інше. Якщо негайно не розпочати капітальний ремонт, стіни театру можуть просто впасти. Це - не вигадки "майстрів сенсацій", це - факт, зафіксований офіційним документом.
Не можна сказати, що від згаданого вище 2000 року на ремонт театру кошти взагалі не виділялися. За рахунок обласного бюджету відремонтовано східне крило театру із службовими приміщеннями. Дещо виділялося й пізніше. Але все це нагадувало той анекдот, коли цуцику (з гуманних міркувань) відрізали хвоста не відразу, а частинками - сантиметр за сантиметром. Зрештою - маємо нинішній результат. Про реконструкцію колись окраси міста з оздобленими ліпниною балконами, унікальною люстрою, бездоганною акустикою вже не йдеться. Сьогодні на черзі стоїть питання бодай зберегти нині існуючу будівлю. На це потрібно, за попередніми підрахунками, чотирнадцять мільйонів гривень. Навіть сподіваючись на державний бюджет майбутнього року, такі гроші надійдуть не раніше березня 2010-го. А підземні води можуть зруйнувати приміщення театру у будь-яку хвилину. Час бити на сполох.
Ми вже не говоримо (знову ж таки - проблема) про те, що навіть за успішного ремонту приміщення трупа театру імені Кропивницького (у репертуарі - понад двадцять вистав, щороку - п'ять прем'єр) блукатиме іншими майданчиками, що загрожує розвалом театрального організму. Та це - тема іншої розмови. Говоримо про інше: слід не допустити повтору того, як пішов у небуття Будинок громадського зібрання, де вперше було виконано "Вечорниці" Петра Ніщинського.
Чи була (і чи є) змога у нашої влади віднайти кошти на негайний ремонт театру? Питання проблематичне. Але тільки наївна людина може повірити, ніби все "впирається" в бюджет. Не розшифровуватиму, що маю на увазі. Але, думаю, сподіватися лише на владу не варто. Останнім часом не помічено, щоб вона по-синівськи опікувалася національними святинями - це ж не поховання відомого російського генерала (хоч і це потрібно). То, може, нам, людям, не байдужим до своєї історїї, слід створити комітет порятунку будинку театру імені Кропивницького, який би відслідковував і дії влади у цьому напрямку, і організував широку кампанію на залучення коштів для того? Шановна інтелігенціє краю, відгукнись! Бо коли покладатися тільки на певні структури, то так і залишимося на рівні переписки дирекції театру: "Управління капітального будівництва звертає Вашу увагу, що комісія... встановила, що будівля знаходиться в аварійному стані.... Просимо прийняти міри по забезпеченню техніки безпеки в даному приміщенні". Це - відповідь на лист директора театру в те ж управління... з проханням допомогти театру в ситуації, що склалася не з його вини. Тобто, шановний пане Ілляшенку (директор - художній керівник театру), ставай під глядацький балкон і своїми широкими плечами підтримуй його, щоб глядачі не звалилися в партер...