Історія зародження Ракетних військ стратегічного призначення сягає  набагато раніше, ніж 17 грудня 1959 року. Але саме тоді, 50 років тому, з метою забезпечення стратегічної стабільності, РВСП  визначились, як самостійний вид Збройних Сил СРСР Як на мене, то цей спогад про минулу славу лише бальзам на душу ветеранам військ, а не пересічним українцям, які через бездарність українського державного керівництва це все втратили. Однак, за порівняно стислий  проміжок часу, пройшовши складний, важкий,  відповідальний шлях свого створення, становлення  і  розвитку, ракетні війська стали надійним щитом  колишньої держави.

  На основі аналізу міжнародної обстановки, досягнень рівня науки і техніки, всебічної оцінки стратегічної ракетно-ядерної зброї - головного засобу ведення сучасної війни, - 17 грудня 1959 року було прийнято рішення про створення Ракетних військ стратегічного призначення, які за історично короткий термін перетворилися в найгрізніший, наймогутнійший  вид Збройних Сил, ставши  основним засобом стримування будь-якого агресора, гарантом збереження миру і життя на Землі.              

  Шлях РВСП був непростим, бо за короткий термін  в Ракетних військах були забезпечені розробка і наступна реалізація програми  розвитку озброєння і військової техніки, освоєння їх військами, широко розгорнуто капітальне будівництво бойових ракетних комплексів і облаштування військ в нових позиційних районах, обґрунтована і запроваджена в практику система оперативної і бойової підготовки штабів і військ,  створена система бойового чергування, бойового управління і зв’язку, розроблені і освоєні способи захисту військ, озброєння і техніки від зброї масового знищення, відновлення бойової готовності військ .

  Основний тягар  в освоєнні абсолютно нового виду зброї лягав на плечі воїнів-ракетників, які  не шкодуючи  часу, здоров’я і сил  самовіддано намагалися швидко і якісно випробувати і освоїти нову зброю. Віддаючи  заслужену данину тим, хто створював ракетно-ядерну зброю, тим, хто в мирний час виконував бойове завдання особливої державної важливості – безперервно несучи бойове чергування, аби забезпечити безпеку всім нам, - слід пам’ятати історію цього виду Збройних Сил. Під час  екскурсію до музею довелося побачити багато цікавого. На жаль це зброя, яку втратила Україна, через що нині з нею мало хто рахується. Крім приміщення музею довелося відвідати і підземні приміщення та почути захоплюючу розповідь про службу  ті часи, систему охорони та безпеки, запуску та взаємодії і непереможні можливості цього роду військ завдяки автоматичних систем створених нашими вченими.

    Рада ветеранів 46-ї ракетної дивізії  та співробітники філії Центрального музею Збройних Сил України Музею Ракетних військ стратегічного призначення зробили  велику роботу, аби  знайти та запросити на святкування 50-річчя РВСП тих, хто проходив службу в ракетних військах, дислокованих  на Україні. Адже їх  доля розкидала по всьому світу. На гостей святкування чекає екскурсія до музею  відкритого на базі бойової позиції ракетного полку 46-ї ракетної дивізії, де буде проведено  прес-конференцію  з колишнім командуванням  43-ї ракетної армії та 46-ї ракетної дивізії для засобів масової інформації (10.30 – 12.30; експозиційний відділ Музею РВСП у смт. Побузькому Голованіського р-ну Кіровоградської області).

 Співробітники музею підготували  великий тематичний вечір-портрет  «РВСП: 50 років мужності, доблесті і слави» - на якому зустрінуться  ветерани легендарних ракетних полків (13.00 – 19.00; історико-культурний відділ Музею РВСП у м. Первомайську Миколаївської області). Окрім цього, з нагоди 50- річчя з дня створення  Ракетних військ стратегічного призначення, Рада ветеранів 46- РД спільно з  Музеєм  РВСП для ветеранів-ракетників розробили і виготовили ювілейний знак.

  А влітку, дивлячись на зразки могутньої техніки, на зруйновані пускові шахти багатьох огортав сум з тих відвідин. Втрачена слава та могутність… Але багато, що функціонувало, вивезене паливо створило проблеми утилізації, з фінансуванням якої цього разу Україну «взули «не росіяни, а США. Сумно, що Україна грає роль пасинка у політичній  грі великих держав. Гра в піддавки для України не додає авторитету. Відмова від нових сучасних технологій, новітньої зброї та розгін могутніх наукових центрів долучила нас до розряду країн четвертого світу(бо  третій живе краще). Гірко дивитися на ракету «Сатана», якої жахався весь світ і ми втратили. З цим канув у Лету не жах для світу, а престиж нашої держави. Багато ракет задарма були віддані сусідові, який нас за все що завгодно люто не любить. Лише прикрий розпач від заподіяного політиками. Нині Україні майже немає чим боронитися.

 Після відвідин музею до балаканини українських політиків виникає почуття відрази, а в душу закрадається смуток. І  тому говорити про не вступ до НАТО обеззброєними та «голими по пояс» й як недоречно!.. Відвідання музею навіває лише сум, запитання на які немає відповідей та.  Наробили цих справ «дурні хохли», а голова болить у українців. Музей, на жаль, це лише  спогади про ракетні  війська стратегічного призначення…