Знайомство з архівними документами Єлисаветградського періоду наводить на думку, що за капіталізму в часи економічної скрути не допускалось абсолютно "дикого” ринку, сповідувався принцип максимальної гласності в отриманні містом товарів першої необхідності, велася боротьба зі спекуляцією, зі спробами нажитися на матеріальних труднощах, довести до зубожіння маси людей.

В Єлисаветграді безпосередніми питаннями організації захисту споживчого кошика міщан активно займалися комісії по боротьбі з дорожнечею та продовольча, статистичний відділ управи, торгова поліція. Найбільш дефіцитними тоді були цукор, дрова, гас та вугілля. Тому на ці товари першої необхідності міська управа ввела карткову систему, яка спочатку діяла до 1 лютого, а потім її планувалося зберегти до наступної зими. Цей досвід зацікавив й інші міста, які запросили зразки карток. При зміні місця проживання картки вилучались. А на випадок їх утрати переліки надсилалися до магазинів з метою вилучення та списання. Втрачені картки поновлювалися через чотири місяці. У грудні картки були постійними. А згодом їх почали видавати на певний строк. На цукор, наприклад, – на два тижні, на гас – на сім днів. Одночасно з картками діяли і купони.

Міська влада регулярно повідомляла населення про наявність на складах товарів першої необхідності. Так на перше грудня там було 454 пуди цукру, 60 десятин лісової деревини, дві цистерни гасу. А вже через кілька днів цукор і вугілля взагалі скінчились. 17 грудня місто отримало шість вагонів рафінаду, а ще через кілька тижнів – 10 тисяч пудів картоплі. У кінці січня хронічно не вистачало гасу, у зв’язку з чим картки часто залишалися не отовареними.

На відміну від державної, помітно більший вибір був у системі приватної торгівлі, на ринках. Однак на ряд продуктів і там були фіксовані ціни, дотримання яких контролювалося казенними органами. Останні, наприклад, у грудні розшукували групу гінців з інших країв, які скуповували на Єлисаветградщині м’ясо (свинину) і сало за цінами більш високими, ніж встановило міністерство землеробства. Ну, а власнику магазину Макаревичу завдяки пильності комісії по боротьбі з дорожнечею не вдалося уникнути місячного арешту за завищення втричі ціни на ковбасу шляхом заміни найменування "Малоросійської”" на "Краківську”. А місцевий пристав у дворі А. Рабиновича натрапив на такі припаси: дві діжки гасу, чотири діжки нафти і близько 300 пудів вугілля. З цієї нагоди було представлено на затвердження губернатору постанову про двомісячний термін в’язниці "за скупку предметів першої необхідності зі спекулятивною метою”.

На період перевірки на той час ринків на них зовсім зникла квасоля, на яку також була встановлена фіксована ціна. У зв’язку з підвищенням ціни на худобу піднялась і такса на м’ясо. Ну, а на ринках чи безпосередньо дома у господарів можна в грудні було придбати дійних корів, індиків, качок, яйця, масло, молоко, картоплю, якої було дуже мало тієї зими, рибу. А в продовольчому магазині заводу Ельворті до Різдва було завезено значну кількість ковбаси, сала, інших продуктів, а також калош. 3 метою насичення міста хлібом у міській управі з торгів було віддано в оренду 20 казенних лавок на один рік.