П`ятниця, 18.08.2017, 04:21
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

КІРОВОГРАДСЬКЕ НЕБО

Якщо ви ніколи не подорожували літаком (та навіть якщо й літали), вам, безумовно, сподобається роль першого пілота в кабіні Ан-24. Потягати штурвал, натискаючи на педалі та клацаючи різними перемикачами, випаде нагода тим, хто відвідає унікальний музейний комплекс ДЛАУ, що дає змогу ознайомитися із розвитком авіації, зокрема, в Кіровограді. У просторому музеї — найрізноманітніші експонати, серед яких — діюча модель ґелікоптера, розроблена Михайлом Ломоносовим, моделі перших літаків, які на початку минулого століття здійснювали демонстраційні польоти в Єлисаветграді, безліч макетів військових та цивільних літаків різних років, авіаційна атрибутика й різноманітні друковані, мальовані та фотодокументи. Без професійного знавця при ознайомленні з експозицією не обійтися. Його роль виконав директор комплексу, людина авіації з 1956 року Борис Чижов. За його допомоги й підготовлено цю розповідь про історію авіації в Кіровограді.

ВІД ПОЧАТКІВ

Уперше в повітря на літакові піднялися брати Райти (США). Сталося це 1903 року. До цього у світі почали з'являтися аероклуби у Франції, Великобританії, США, Російській імперії. 1909 року його засновано і в Єлисаветграді, а наступного — повітряно-плавальний гурток (пов'язано це було з тим, що громадськість міста, зважаючи на прогресивне технічне мислення єлисаветградців, звернулася до Санкт-Петербурзького аероклубу із проханням заснувати в місті його філію). Цього ж року відбувся і перший політ у нашому місті з території іподрому (сьогодні там — магазин "Океан", пам'ятник ангелові-охоронцеві тощо). Залізницею з Одеси, де існував провідний авіаклуб імперії, привезли аероплан "Блеріо-ХІ" — на якому пілот П.Кузнецов восьмого вересня здійнявся в повітря — через півроку після першого в усій імперії польоту в Одесі. Цей і наступні злети в небо мали здебільшого на меті розважити публіку й зацікавити її тодішніми технічними досягненнями. Територію імпровізованого аеродрому огороджували. Щоб увійти до нього і подивитися на літак зблизька, діти платили 15 копійок, дорослі — 35.

Курсант Георгій Назаренко біля навчально-тренувального Як-11 (1957 
р.)

На початку Першої світової війни авіацію швидко переладнали на військові рейки. У лютому 1920 року до міста перебазувався дивізіон військових "червоних" літаків "Ньюпор-17" і "Ньюпор-24", що перебував тут до травня. Звідси їх передислокували в Олександрівськ (Запоріжжя), а звідти — на Перекоп, де льотчики зійшлися в повітряних боях із пілотами Врангеля. Усі вони були випускниками найстаршої в колишній імперії Качинської (Крим) авіашколи. Ворогами стали колишні товариші, яких доля розвела по різні боки барикад.

До середини двадцятих років виникла потреба в аеродромі для цивільної авіації, яка почала інтенсивно розвиватися. Під нього виділили землю на місці теперішнього Критого ринку — на тодішній околиці міста (аеродром Новоолексіївка). В оголошеному суботникові зі спорудження аеродрому взяло участь 1500 осіб. 25 травня 1924 року було відкрито регулярний рейс, що проходив через місто — Харків-Єлисаветград-Одеса. Десь у цей же час у нас базувався окремий авіазагін на літаках Р-1 (розвідник один). На початку тридцятих років розпочалося будівництво аеродрому для військових потреб (на Новомиколаївці), авіамістечка, ангарів, інших службових приміщень. Будівництво тривало із 1933 до 1936 року. Здійснювали його бійці 43-го стрілецького полку 15-ї Сиваської дивізії, який дислокувався в місті. Із 1932 року розпочалося формування 15-ї важкої авіаційної бригади (літаки ТБ-3) і 15-ї винищувальної ескадрильї (літаки І-5). 1933-го року — 59-ої важкої бомбардувальної ескадрильї, а 1935-го — 60-ої важкої бомбардувальної ескадрильї та 16-ої крейсерської авіаескадрильї. Командирами ескадрилій були Шустер, Разумов, Гуляченко, Андреєв, Пурліс, Кондратьєв. Літо 1935 року можна вважати також часом появи в місті військових десантників: їх готували із бійців 43-го стрілецького полку. 1938-го року у військово-повітряних силах відбулася реорганізація. Замість бригад утворювали полки. На базі 15-ї авіабригади сформовано п'ятий швидкісний бомбардувальний і 55-ий винищувальний авіаполки. Бомбардувальний полк брав участь у військових кампаніях у Фінляндії, Західних Україні й Білорусії, Бесарабії, надавав допомогу 6-ій і 12-ій арміям під час їхнього виходу із оточення на території нашої області 1941 року. Протягом 1939 і 1940 років у винищувальному авіаполку розпочинав свою службу в подальшому Тричі Герой СРСР Олександр Покришкін.

Значну роль у підготовці пілотів відігравали аероклуби. У нас 1933 року з'явилася планерна школа для підготовки планеристів, що злітали з аеродрому Новоолексіївка (Критий ринок). 1936-го року виник Кіровський аероклуб, шефом якого стала 15-а важка бомбардувальна авіабригада.

ПО ВІЙНІM
Літак Іл-28У (кінець 50-х рр.)

Після війни в Кіровограді розміщувався штаб дивізії дальньої авіації та авіаполки дальньої авіації на літаках В-25, які 1950-го року замінили на Ту-4. У зв'язку з короткими злітними смугами, наш аеродром не давав можливості цим машинам повноцінно працювати. Тому далека авіація перемістилася на інші бази, а в Кіровограді відкрили військове авіаційне училище льотчиків дальньої авіації. Перед тим 1947 року на аеродром Кіровоград (Новомиколаїка) прибув гвардійський Московський військово-транспортний авіаполк, який 1959-го року перебазувався на інший аеродром. 1954-го року училище передали зі складу дальньої авіації у ВПС. 1960-го у зв'язку зі скороченням армії його було розформовано, а — техніку варварськи знищено.

Цивільний авіаційний флот після війни на аеродромі Новоолексіївка представляла ланка із трьох По-2 Київського авіазагону, на базі якої 1949-року створено 263-ій Кіровоградський авіазагін у складі двох ланок по десять літаків По-2. У зв'язку зі збільшенням кількості літаків і розширенням міста аеродром Новоолексіївка стає непридатним до експлуатації. Новий було зведено на Балашівці, куди 1953-го року і перебазувався авіазагін, у якому були такі літаки: По-2, Як-12, Ка-15 (ґвинтокрил) — 1955 рік; Ан-2, супер-аеро 45 — 1958 рік. Вони здійснювали перевезення пасажирів і вантажів, обробку полів з повітря (в усьому СРСР). 1960-го року після розформування військового училища цивільний авіазагін перебазовується на аеродром Кіровоград. Сімдесяті роки: побудова нового аеровокзалу, поява літаків Як-40, Ан-2. Вісімдесяті: нарощування обсягів виконуваної роботи. Дев'яності стали часом згортання діяльності авіазагону через низку об'єктивних причин. Сьогодні Кіровоградський авіазагін працює на умовах оренди поза межами міста. Найголовніша причина цього — в неспроможності більшості кіровоградців заплатити за квиток, а тому — економічній недоцільності організації польотів із Кіровограда.

Кіровоградський аероклуб поновив свою діяльність після війни 1948-го року і за усі наступні роки підготував значну кількість планеристів, пілотів, парашутистів, став для цих людей першою сходинкою в авіацію, повітрянодесантні (аеромобільні) війська, авіаспорт.

КШВЛП — КВЛУ — ДЛАУ
Ветеран 15-ї ТАБ (важкої авіаційної бригади) Петро МАМОШИН із 
курсантами КШВЛП (1975 р.)

Після ліквідації 1960 року військового училища на його базі створили Кіровоградську школу вищої льотної підготовки цивільної авіації. Для започаткування льотно-навчальної підготовки в цій школі на літаках Лі-2 із Краснокутського льотного училища було переведено авіазагін на чолі з Олексієм Федотовим, інший сформовано із демобілізованих офіцерів розформованого військового училища. Протягом шістдесятих тут опановують літаки Іл-14, Ан-24, Як-40. У зв'язку із появою нового покоління реактивних літаків і необхідністю отримання пілотами вищої освіти 1978 року на базі КШВЛП створюють Кіровоградське вище льотне училище. Яке 1993 року стало Державною льотною академією України. Ця подія сталася в економічно нестабільний час, коли іноді для розрахунку за комунальні платежі академії доводилося навіть продавати літаки. Сьогодні у ДЛАУ теж є певні проблеми, але завдяки досвідченому викладацькому складові авторитет закладу такий же високий, як і його попередників. Тут на факультетах з підготовки пілотів і бортінженерів вчаться курсанти з усієї України і поза її меж.

Усе розказане бажано ще й охопити зором (а іноді й руками) в музеї авіації Льотної академії. Туди можна потрапити в робочі дні, заздалегідь узгодивши час екскурсії з директором музею. Вхід — безплатний. Приємної усім подорожі в кіровоградське небо.

Під час підготовки матеріалу було використано видання Василя Корабліна "Кировоград — город авиационный".


Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Vechirka.com.ua
07.06.2005, 10:47

Категорія: Мої статті | Додав: graf (21.03.2010)
Переглядів: 366 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz