Якщо ви ніколи не подорожували літаком (та навіть якщо й літали), вам, безумовно, сподобається роль першого пілота в кабіні Ан-24. Потягати штурвал, натискаючи на педалі та клацаючи різними перемикачами, випаде нагода тим, хто відвідає унікальний музейний комплекс ДЛАУ, що дає змогу ознайомитися із розвитком авіації, зокрема, в Кіровограді. У просторому музеї — найрізноманітніші експонати, серед яких — діюча модель ґелікоптера, розроблена Михайлом Ломоносовим, моделі перших літаків, які на початку минулого століття здійснювали демонстраційні польоти в Єлисаветграді, безліч макетів військових та цивільних літаків різних років, авіаційна атрибутика й різноманітні друковані, мальовані та фотодокументи. Без професійного знавця при ознайомленні з експозицією не обійтися. Його роль виконав директор комплексу, людина авіації з 1956 року Борис Чижов. За його допомоги й підготовлено цю розповідь про історію авіації в Кіровограді.

Уперше в повітря на літакові піднялися брати Райти (США). Сталося це 1903 року. До цього у світі почали з'являтися аероклуби у Франції, Великобританії, США, Російській імперії. 1909 року його засновано і в Єлисаветграді, а наступного — повітряно-плавальний гурток (пов'язано це було з тим, що громадськість міста, зважаючи на прогресивне технічне мислення єлисаветградців, звернулася до Санкт-Петербурзького аероклубу із проханням заснувати в місті його філію). Цього ж року відбувся і перший політ у нашому місті з території іподрому (сьогодні там — магазин "Океан", пам'ятник ангелові-охоронцеві тощо). Залізницею з Одеси, де існував провідний авіаклуб імперії, привезли аероплан "Блеріо-ХІ" — на якому пілот П.Кузнецов восьмого вересня здійнявся в повітря — через півроку після першого в усій імперії польоту в Одесі. Цей і наступні злети в небо мали здебільшого на меті розважити публіку й зацікавити її тодішніми технічними досягненнями. Територію імпровізованого аеродрому огороджували. Щоб увійти до нього і подивитися на літак зблизька, діти платили 15 копійок, дорослі — 35.

На початку Першої світової війни авіацію швидко переладнали на військові рейки. У лютому 1920 року до міста перебазувався дивізіон військових "червоних" літаків "Ньюпор-17" і "Ньюпор-24", що перебував тут до травня. Звідси їх передислокували в Олександрівськ (Запоріжжя), а звідти — на Перекоп, де льотчики зійшлися в повітряних боях із пілотами Врангеля. Усі вони були випускниками найстаршої в колишній імперії Качинської (Крим) авіашколи. Ворогами стали колишні товариші, яких доля розвела по різні боки барикад.

До середини двадцятих років виникла потреба в аеродромі для цивільної авіації, яка почала інтенсивно розвиватися. Під нього виділили землю на місці теперішнього Критого ринку — на тодішній околиці міста (аеродром Новоолексіївка). В оголошеному суботникові зі спорудження аеродрому взяло участь 1500 осіб. 25 травня 1924 року було відкрито регулярний рейс, що проходив через місто — Харків-Єлисаветград-Одеса. Десь у цей же час у нас базувався окремий авіазагін на літаках Р-1 (розвідник один). На початку тридцятих років розпочалося будівництво аеродрому для військових потреб (на Новомиколаївці), авіамістечка, ангарів, інших службових приміщень. Будівництво тривало із 1933 до 1936 року. Здійснювали його бійці 43-го стрілецького полку 15-ї Сиваської дивізії, який дислокувався в місті. Із 1932 року розпочалося формування 15-ї важкої авіаційної бригади (літаки ТБ-3) і 15-ї винищувальної ескадрильї (літаки І-5). 1933-го року — 59-ої важкої бомбардувальної ескадрильї, а 1935-го — 60-ої важкої бомбардувальної ескадрильї та 16-ої крейсерської авіаескадрильї. Командирами ескадрилій були Шустер, Разумов, Гуляченко, Андреєв, Пурліс, Кондратьєв. Літо 1935 року можна вважати також часом появи в місті військових десантників: їх готували із бійців 43-го стрілецького полку. 1938-го року у військово-повітряних силах відбулася реорганізація. Замість бригад утворювали полки. На базі 15-ї авіабригади сформовано п'ятий швидкісний бомбардувальний і 55-ий винищувальний авіаполки. Бомбардувальний полк брав участь у військових кампаніях у Фінляндії, Західних Україні й Білорусії, Бесарабії, надавав допомогу 6-ій і 12-ій арміям під час їхнього виходу із оточення на території нашої області 1941 року. Протягом 1939 і 1940 років у винищувальному авіаполку розпочинав свою службу в подальшому Тричі Герой СРСР Олександр Покришкін.

Значну роль у підготовці пілотів відігравали аероклуби. У нас 1933 року з'явилася планерна школа для підготовки планеристів, що злітали з аеродрому Новоолексіївка (Критий ринок). 1936-го року виник Кіровський аероклуб, шефом якого стала 15-а важка бомбардувальна авіабригада.

Після війни в Кіровограді розміщувався штаб дивізії дальньої авіації та авіаполки дальньої авіації на літаках В-25, які 1950-го року замінили на Ту-4. У зв'язку з короткими злітними смугами, наш аеродром не давав можливості цим машинам повноцінно працювати. Тому далека авіація перемістилася на інші бази, а в Кіровограді відкрили військове авіаційне училище льотчиків дальньої авіації. Перед тим 1947 року на аеродром Кіровоград (Новомиколаїка) прибув гвардійський Московський військово-транспортний авіаполк, який 1959-го року перебазувався на інший аеродром. 1954-го року училище передали зі складу дальньої авіації у ВПС. 1960-го у зв'язку зі скороченням армії його було розформовано, а — техніку варварськи знищено.

Цивільний авіаційний флот після війни на аеродромі Новоолексіївка представляла ланка із трьох По-2 Київського авіазагону, на базі якої 1949-року створено 263-ій Кіровоградський авіазагін у складі двох ланок по десять літаків По-2. У зв'язку зі збільшенням кількості літаків і розширенням міста аеродром Новоолексіївка стає непридатним до експлуатації. Новий було зведено на Балашівці, куди 1953-го року і перебазувався авіазагін, у якому були такі літаки: По-2, Як-12, Ка-15 (ґвинтокрил) — 1955 рік; Ан-2, супер-аеро 45 — 1958 рік. Вони здійснювали перевезення пасажирів і вантажів, обробку полів з повітря (в усьому СРСР). 1960-го року після розформування військового училища цивільний авіазагін перебазовується на аеродром Кіровоград. Сімдесяті роки: побудова нового аеровокзалу, поява літаків Як-40, Ан-2. Вісімдесяті: нарощування обсягів виконуваної роботи. Дев'яності стали часом згортання діяльності авіазагону через низку об'єктивних причин. Сьогодні Кіровоградський авіазагін працює на умовах оренди поза межами міста. Найголовніша причина цього — в неспроможності більшості кіровоградців заплатити за квиток, а тому — економічній недоцільності організації польотів із Кіровограда.

Кіровоградський аероклуб поновив свою діяльність після війни 1948-го року і за усі наступні роки підготував значну кількість планеристів, пілотів, парашутистів, став для цих людей першою сходинкою в авіацію, повітрянодесантні (аеромобільні) війська, авіаспорт.

Після ліквідації 1960 року військового училища на його базі створили Кіровоградську школу вищої льотної підготовки цивільної авіації. Для започаткування льотно-навчальної підготовки в цій школі на літаках Лі-2 із Краснокутського льотного училища було переведено авіазагін на чолі з Олексієм Федотовим, інший сформовано із демобілізованих офіцерів розформованого військового училища. Протягом шістдесятих тут опановують літаки Іл-14, Ан-24, Як-40. У зв'язку із появою нового покоління реактивних літаків і необхідністю отримання пілотами вищої освіти 1978 року на базі КШВЛП створюють Кіровоградське вище льотне училище. Яке 1993 року стало Державною льотною академією України. Ця подія сталася в економічно нестабільний час, коли іноді для розрахунку за комунальні платежі академії доводилося навіть продавати літаки. Сьогодні у ДЛАУ теж є певні проблеми, але завдяки досвідченому викладацькому складові авторитет закладу такий же високий, як і його попередників. Тут на факультетах з підготовки пілотів і бортінженерів вчаться курсанти з усієї України і поза її меж.

Усе розказане бажано ще й охопити зором (а іноді й руками) в музеї авіації Льотної академії. Туди можна потрапити в робочі дні, заздалегідь узгодивши час екскурсії з директором музею. Вхід — безплатний. Приємної усім подорожі в кіровоградське небо.

Під час підготовки матеріалу було використано видання Василя Корабліна "Кировоград — город авиационный".

Юрій ЛІСНИЧЕНКО, Vechirka.com.ua
07.06.2005, 10:47