Для невеличкого Бобринця художник Володимир Литвак в певній мірі став візитною карткою міста. Його картини прикрашають районний музей та пішли за межі міста. Сам Володимир Петрович, який розміняв восьмий десяток віку, став своєрідною малярською візитною карткою міста. Його полотна більш відомі приватним колекціонерам, що охоче потрапляючи у Бобринець купують картина митця-аматора, які рівнем написання навіть не натякають на те.

Ще наприкінці минулого століття Володимир Литвак працював науковим співробітником в одній з лабораторій Дніпропетровського металургійного інституту, але за його словами, через конверсію у нашої держави «попит на науку та науковців» став близьким до нуля. Тож у 2002 році колишній науковець повернувся до рідного Бобринця. С того часу продовження потягу до живопису для вчорашнього науковця набуло іншого забарвлення. Під час розмови показуючи фото полотен, що не потрапили на виставку, їх автор розказав, що їх переважна більшість знайшла своїх цінителів та осіла в приватних колекціях Саме ця обставина, тобто попити на живопис допоміг Володимиру Петровичу виживати у скрутні для нього часи.

Під час відкриття виставки бобринецький художник показував фото картин міських пейзажів, що були створені ним, як спогади дитинства. Подібна реконструкція споминів цікава та безцінна, бо частина історичних будівель невдало перебудована, а деякі зникли. Потрапити у «світ старого Бобринця» вулицями якого ходили Лев Троїцький, Марко Кропівницький та брати Тобілевичі вже не так просто, але завдяки мистецтву ця подорож стає можливою.

Побачене на виставці та запрошення у гості створили для мене особисту інтригу та інтерес до старого містечка, яке захотілося побачити ще один раз та поспілкуватися з його мешканцями та ще раз торкнутися історії.

Анатолій Авдєєв