Понеділок, 20.11.2017, 16:47
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Історії вкорочують віку

Один знайомий націоналіст якось сказав: «З приходом москалів життя не почалося, а з їх зникненням не закінчиться…» . А пригадався цей вислів нещодавно, коли одна «історик» з Олександрійського краєзнавчого музею на прізвище Жахалова в своїй доповіді на науковому семінарі зробила спробу вкоротити віку містечку Нова Прага. Джерело свого відкриття перед телекамерою вона не повідомила, але брехня пішла гуляти світом.

Один з краєзнавців, коментуючи такі «відкриття», висловив думку, що дилетанти вивчають історію по дотичній лінії, тобто десь щось вхопивши, нічого не співставляється та не розглядається з різних боків. А буває, що і «роблять відкриття на замовлення»…

Та повертаючись до заяви «фахівця» Надії Жахалової слід зазначити, що було бездоказово заявлено, що Нова Прага була не Петриківкою, а Мурзинкою. Мов перша така назва виникла після створення Нової Сербії та розквартирування гусарського полку. От забула та пані, що як казали в одному з радянських фільмів, «життя з приходом гусар не починається, а після їх відходу не закінчується». Ну розквартирувалися гусари в Мурзинці, і що з того? Назвали поселення так на честь річечки, що є правою притокою Бешки. Крім Бешки та Мурзинки у Новій Празі є ще річка Свинарна та інші. Ще й досі Нова Прага, що має протяжність у кілька кілометрів, про людей кажуть він з Забешки, з Кургану, Линії, Свинарки, Викирини, Заброду і так далі. Якщо не жив у тому середовищі козацької Петриківки, то з Мурзинкою дуже просто потрапити в просак. Деякі закутки старовинного містечка вже зникали в 60-ті роки минулого сторіччя. Лише місцеві знають, що Душенкевичеве не лише нині частина Нової Праги, але донедавна була окремим селом, як і низка інших.

Географічно землі Нової Праги з річкою Бешкою в ХVII-XVIII століттях були нечітким кордоном між землями кількох сотен Миргородського та Полтавського полків Гетьманщини та землями Вольностей Війська Запорозького. В реєстрах та описах 1745 року бравий берег Бешки з Мурзиним байраком чітко записаний за Запорожжям. А в документах датованих різними роками фігурує хутір полковника Василя Капніста на річці Свинарні, а також хутір Василя Петрика, де проживали родини козаків Швеців, Баранників та Лега. Стосовно прізвищ, то цікавим фактом, що на хуторі Капніста в першій половині XVIII століття проживало в 40 хатах 49 українських родин. Серед них була родина і Грицька Дика. А в 1754 році вже сотник Павло Дик з містечка Цибульова був призначений генерал-майором Глєбовим сотником в слободі Мурзинка Слобідського Коцького полку. У восьми з майже тридцяти слобод згаданого полку, навіть у слободу при розбудові фортеці сотниками була призначена козацька старшина з Цибульова, який належав графу Олексію Григоровичу Розумовському ( чоловікові імператриці Єлизавети).

Крім Некрасовського шанця 16 роти гусарського полку у вершині Бешки, на її довжині в 53 кілометра розмістили ще дві свободи Мурзинка та Бешка, з назвами по назвам річок. Всі три праві притоки були на запорозьких землях і в межах Петриківки( сучасної Нової Праги). Мурзинка перша з них, далі в межах містечка в Бешку впадають Свинарна та Вакарина. Наступна слобода Бешка теж була у межах сучасної Нової Праги і очолювалась сотником Андрієм Головком. Версія про тещо слобода Бешка була на території сучасної Головківки відпадає, бо в цій же місцині Дмитром Яворницьким згадується поштова станція хутір Головка заснована в 1768 році на лінії Кременчук-Кінбурн.

Відійшовши в знайденого в збірці Анатолія Пивовара та цілої низки документів про життя в цій місцевості, хочеться сказати про більш наближене і рідніше. Річечка Мурзинка протікала і досі тече, впадаючи в Бешку в кінці садиб за луками, де жив мій рідний дід Дмитро, прадід Іван, прапрадід Степан і так далі. Слово Мурзинка в моєму дитинстві згадувалося лише як цей струмочок та село Вершино-Мурзинка, а всі покоління старих людей згадували лише про Петриківку, що єднала поняття всіх хуторів і слобід нинішньої Нової Праги. На невеличкій річечці, частенького перегороженій греблями було до десятка сіл та хуторів, що зникали та об’єднувалися та вливалися у сучасну Нову Прагу, що бачила на своєму віку і козаків-запорожців, і гусар, і маневри з участю російських імператорів та зберігала шаблю Бонопарта. Перетворення її в щось історично другорядне та укорочування їй віку просто трохи неприємно дивує. Робити це один випадково знайдений та детально не досліджений документ не дає ніяких підстав. А мапа 1799 року ще на додаток свідчить про те, що назва слободи Мурзинки вже через 45 років на ній відсутня, і заселеною є лише місцевість, де Мурзинка впадає у Бешку.

"Невідомі патрони” нині вказують "історикам” звідки і як відраховувати вік населених пунктів. Перше поселення комусь вже "нє катит”, перші згадки повинні бути "обережними”, непотрібні згадки треба приховати. На Кіровоградщині в визначенні віку поселення починає домінувати "прихід гусарів”... Оттаку історію "пишуть” нашому народу...



 Анатолій Авдєєв
Категорія: Мої статті | Додав: graf (25.01.2010)
Переглядів: 515 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz