Кілька вагомих 100-літніх "повітряних” ювілеїв припадає на нинішній рік у Кіровограді. З 2 січня (за новим стилем) 1910 року започаткувало діяльність місцеве відділення Петербурзького аероклубу на чолі з Волохіним, до якого увійшли, зокрема, представники кавалерійського і реального училищ та заводу Ельворті. Через півроку при пожежній команді виникає повітроплавальний гурток. Його члени просили професора Київської політехніки М. Де-Лоне, котрий виступав у місті з лекціями про повітроплавання, порадити найкращу конструкцію планера (він сконструював перед цим кілька з них). Місцеві ентузіасти хотіли спорудити його і навчитися літати. Водночас велися переговори щодо польоту в Єлисаветграді Ш. Нормана. До міста повернулися з Парижа С. Цорн та О. Майш (брат головного інженера заводу Ельворті та більшовицької діячки Є. Бош), які кілька місяців навчалися в школі авіації Фармана і Анріо на однойменних біплані й моноплані. Вони планували орендувати апарати та здійснити польоти над іподромом. Але першим піднявся в небо викладач Одеської школи авіаторів П. Кузнєцов 27 серпня. Додамо, що того року військове відомство імперії направило до Франції для навчання польотам першу групу офіцерів на чолі з уродженцем Олександрівки (тепер – у складі Кіровоградщини) Л. Мацієвичем.
1910 року місцеве кавалерійське училище закінчив І. Шангін, котрого в часи Першої світової війни направлять до найбільшої авіашколи царської Росії – Севастопольської, після якої він командуватиме гренадерським корпусним авіазагоном. Назвемо й ще декого з випускників єлисаветградського кавзакладу,
перекваліфікованих згодом у льот-чиків. О. Казаков у небі світової війни збив 32 німецьких аероплани, що було найбільше на російському фронті. 9 березня 1915 року західніше Вісли він здійснить таран, другий в історії авіації і перший, коли льотчик залишився живим (за півроку до цього на Львівщині, знищивши вперше подібним чином німецьку машину, загинув
П. Нестеров). Раніше І. Шангіна Севастопольську школу закінчив
М. Родкевич, внук єлисаветградсь-кого поліцмейстера, міського гласного, заступника голови товариства поширення грамотності та ремесел. Під час війни там навчалися майбутній керівник авіації армії УНР О. Єгоров та В. Нікітін. Гатчинську авіашколу закінчили майбутній начальник Тифліської авіашколи
О. Каймовський, який воюватиме і в українській армії. Авіазагоном командував В. Микулин. У Гатчинській та Севастопольській авіашколах навчався В. Надєждін, у Київській та Севастопольській – С. Хмелевський та О. Сухов.