Діти
війни оголосили війну. Люди такого
статусу з’явилися в Україні п’ять років тому з
ініціативи українських соціалістів, і нині
складають твердий прошарок прихильників цієї тимчасово
позапарламентської партії.
Судова війна дітей війни за свої соціальні допомоги триває кілька
місяців.
Після учасників бойових дій, чорнобильців та матерів в суди пішли діти
війни, а
ця армія є досить потужною, якщо врахувати, що під цю категорію
пільговиків
потрапляють всі громадяни України, кому станом на 2 вересня 1945 року
було
менше 18 років. В чому ж причини цієї судово-бюрократичної війни?
Як і у всіх інших випадках головна причина – це реальний популізм української влади,
причому
незалежно від політичної приналежності її
представників та року випуску у керівні
крісла. Прийняти будь-який Закон дуже просто, особливо
перед виборами, інша справа його виконати, а з цим є великі проблеми, і особливо фінансові. Не секрет,
що держава не може гарантувати виконання всіх зобов'язань по пільгам, що
встановлені нині чинним законодавством
України. З цієї причини
кожний рік держава або не закладає кошти на фінансування соціальних
гарантій
або просто зупиняє їх дію. Саме
так сталося і з щомісячною соціальною
допомогою в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком для дітей
війни, яка
Законами про державний бюджет України на 2006, 2007, 2008. 2009 та 2010
роки
Верховна Рада або припиняла або обмежувала дію Закону "Про
соціальний захист дітей війни". Конституційний Суд України своїми
рішеннями визнавав неконституційними ці норми законів. А тому у дітей
війни з’явилися
всі правові підстави для стягнення соціальної допомоги за
період з 1 січня 2006 року у
судовому порядку.
Наша судова система вже має напрацювання в судових справах
за
позовами дітей війни до органів пенсійного забезпечення. . В
європейській країні
або країні з сталою демократичною системою таку ситуацію можна було б
назвати
правовим колапсом для всієї держави, адже це є не чим іншим, як просто внутрішнім
фінансовим дефолтом. У нас все по-іншому.
Наша
судова система намагаючись збалансувати ситуацію, як завжди, знайшла
золоту середину і задовольняє позови дітей війни частково. За
інформацією
офіційного джерела, а віднедавна ним є державний реєстр судових рішень
України,
до якого частковий доступ мають всі громадяни України (через Інтернет),
Вищий
адміністративний суд України задовольняє судові позови дітей війни за
період з
9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, в іншій частині в задоволенні
позовів
відмовляють. Хоча трапляються випадки, коли місцеві адміністративні суди
виносили позитивні рішення за весь період з 1 січня 2006 року, але
згодом такі
рішення скасовувались. Звісно, що існують поодинокі випадки, коли
рішення
місцевих судів не оскаржувались в силу суб'єктивних факторів органами
пенсійного забезпечення і тому
набували чинності. Але це є
виключенням із загальної тенденції та судової практики.
Звичайна «дитина війни» за нашої судової системи може сподіватись
тільки
на часткове відшкодування соціальної допомоги, але у випадку захисту
своїх прав
в Міжнародному суді з прав людини подібні позови задовольняються
повністю з
врахуванням матеріальної та моральної шкоди.
Для прикладу, держава здійснювала
розрахунок соціальної допомоги виходячи з суми 19, 91 грн. в 2006 та
2007 році,
а починаючи з 2008 року встановила соціальну допомогу в розмірі 10 %
мінімальної пенсії за віком, хоча повинна була виплачувати допомогу в
розмірі
30 %. Тепер можете порахувати, скільки недоотримали «діти війни». В Україні
налічується близько 6
мільйонів дітей війни.
Кожному з них держава заборгувала з 2006 року близько 1200-1500 грн. на
рік.
Іншим аспектом проблеми з цими соціальними
виплатами дітям війни є виконання рішення судів.
Учасники бойових дій та
інші вже пересвідчились, як тяжко стягнути з держави належні тобі
кошти.
Проблема з виконанням рішення суду виникає
неминуче через те,
що фінансування витрат на соціальні допомоги здійснюється з Державного
бюджету
України, в якому ті кошти не
пертедбачені. Виконання рішення суду доведеться
чекати і рік,
і два, і довше.
На Кіровоградщині ця
загальноукраїнська
«дитяча» тенденція теж в повному «розквіті» і має свої певні родзики.
Крім
соціалістів судову компанію підтримують і інші, наприклад громадська
організація «Справедливість». Багато
скандалів виникає між «дітьми війни» проти
«дітей миру» за кермом в
маршрутних таксі стосовно пільгового їх проїзду, але головні дійства
відбуваються
все ж в судах. І тут в організації збудження лідирують теж соціалісти,
які
додатково використовують свої дії і в рекламних цілях. Дивина ж в
області
полягає в тому, що їх… не підтримують чорвоно-прокомуністичні
ветеранські
організації. На них через ЗМІ нещодавно пожалілися соціалісти: «З
діяльністю
соціалістів із захисту дітей війни добре обізнаний і голова
Кіровоградської
обласної організації ветеранів України В.Єфіменко. Здавалось останній
повинен
був би зацікавленим у підтримці діяльності соціалістів у захисті дітей
війни. Але
потрібно зробити вибір, кому слугувати: обездоленим прошаркам населення,
зокрема, дітям війни чи буржуазії, що при владі, яка турбується про
власні
прибутки. А прибуток можна мати, коли недодати робітнику заробітну
плату,
скоротити соціальні витрати, недодати дітям війни. Нещодавно на зібранні
ветеранів м. Кіровограда влада намагалась дати політичні оцінки
соціалістів і
здійснила наклеп на соціалістів. В.Єфіменко поспішив зробити вибір.
Реакція не
забарилась.
Восьмого червня 2010 року до приміщення Кіровоградського
міськкому Соцпартії України прибув працівник правоохоронних органів
І.Німчинов
і заявив присутнім там активістам соціалістам, що за зверненням до
С.Ларіна
голови обласної ветеранської організації В.Єфіменка йому доручено
перевірити
діяльність соціалістів з надання допомоги людям у написанні позовних
заяв дітям
війни.»
Соціалісти
в яскравих фарбах описують дії міліції
по відношенню до них та «дітей війни». «Війна» навколо «дітей війни»
набула
невластивих ознак. А тим часом прес-служба Кіровоградського обкому СПУ
повідомила,
що в о області до судів подано більше 20 тисяч позовних заяв,
близько
20% з яких уже задоволено на
користь позивачів «дітей
війни», які без всякого сумніву
стали «розмінною монетою» в брудних
іграх різних політичних сил. Розрахунок на виокремлення окремої категорії
в майже шість мільйонів виборчих голосів
спрацював. Електорат СПУ відібраний у КПУ, БЮТ і регіоналів задіють на
майбутніх виборах до рад різних рівнів та з
його допомогою здійснять спробу «повернення соціалістів у крісла
нардепів.
Анатолій
Авдєєв
|
