Росла собі у
Кіровограді по вулиці Гоголя стара акація. Час від часу з поривами вітру від
неї відчахувалися та падали вниз старі гілки, і добре, коли не комусь на голову. Турбувало це
лише тих, хто жив поруч, а не КРЕП, депутатів, чи владу повище.
Під час останніх дощів з шквальними вітрами,
дерево таки розчахнулося та впало на дах
будинку №30. Пенсіонарка Тамара Петрівна Ольхова, на частину будинку якої
«випало несподіване щастя» пішла у райвиконком, який зовсім поруч у сусідньому
будинку, щоб щось зробити з небезпечним деревом. Але там «розвели руками»,
сказавши, що нині у них… немає на це повноважень, і послали у міськ виконком. Там свої
повноваження «визвнали», через що пенсіонерці довелося написати навіть два
листи.
Поки йшла тяганина, син Тамари Петрівни гілку
з даху прибрав, а до неї завітав керівник міського «Зеленого господарства»,
телевізійники з ТТV та прийшов лист відповідь від міського
голови комуніста Пузакова. Перший представник поділився горем, що для того, щоб
прибрати старе і небезпечне дерево у нього немає коштів( а щоб пиляти та корчувати
нещодавно молоді дерева в центрі
міста були). При цьому, за словами пенсіонерки, додав, що, «от як би дерево порвало дроти та
обезструмило будинок, тоді б можливо був привід…». Тебебачення відзняло та
показало резонансний сюжет про безгосподарність, а в листі-відписці пенсіонерку
кудись знову… послали ходити і оббивати пороги.
А поруч гуляють діти, ходять люди і дерево
от-от когось накриє знову, але… все по
правилам та по закону. Коли ж Тамара Петрівна Ольхова звернулася до громадської
приймальні організації Регіонально-демократичного союзу, то глянувши на навислу
загрозу, її активісти, взявши пили в руки її ліквідували. Але до того моменту
пройшло майже два тижні з переліченими бюрократичними пригодами та
«регламентними діями». Коли ж загрозу ліквідували, то з сусідньої будівлі
райвиконкому прийшли чиновники з цікавістю стосовно того «хто, чому і як…»
ліквідував загрозу.
Звичайна стара акація, слава
Богу, не наробила великого лиха, але як допомогла показати хто чого вартий у
місті, і як діє в конкретній, здавалося, не дуже складній ситуації. При ділі
були чотирі чи п’ять організацій, і лише одна – шоста її взяла і просто
вирішила.
Анатолій Авдєєв
|