Дуже добре пам’ятаю, що ще десять років тому це селище було «холодною точкою» на мапі області. Все селище не опалювалося, було в боргах, люди тікали з нього хто на заробітки світ за очі, хто до родичів у теплі перечекати зиму. Та потрапити зараз у Побузьке і на власні очі подивитися на зміни було дуже цікаво.

Побачене вразило. Уявіть, сказати, що феронікелевий комбінат запрацював, це майже що зовсім промовчати. По-іншому виглядає нині не лише він, але і селище. На покинутих колись мешканцями багатоповерхівках – супутникові антени… Що вже далі переповідати. На вулицях людно і привітно, чисто. люди відпочивають в місцевою парку та будинку культури. В подібне диво на початку 2002 року, можливо мало хто б і повірив, а тепер це «бадьорий» і незаперечний факт.

Сумна історія, що почалася для селища у 1996 році, коли повністю став нікелевий комбінат, слава Богу, закінчилася казково вдала. Поталанило комбінатові та селищу, що здійснювати «підйом» доручили Микиті Варфоломійовичу Новикову. Цю людину можна сміливо назвати професіоналом з великої літери. Коли хтось з журналістів у нього запитав про те чи був острах або невпевненість стосовно того, що в Побузькому у нього щось не залагодиться, то була відповідь: « Ні! Я просто професіонал, який повинен це робити…». До цього невеличкого, в порівнянні з гігантами комбінату Микита Новиков працював, керуючи комбінатами в Новосибірську, Софії, Липецьку, свердловську та Актюбінську. Досвіду через верх, а приїхати практично у сільську місцевість ймовірно спонукала тяга до Батьківщини, бо народився він в Україні.

Він коротко і стисло виклав те, як він відбудував, занедбане виробництво : порахував потрібну кількість коштів, визначив терміни відновлення виробництва. Кошти виділили, все зробив за наміченим графіком, жодного дня не затратив більше. Так дійсно працюють лише справжні «профі», в яких все розписано ніби за нотами, відсутні зайві рухи, я поправки на певні несподіванки та запасні варіанти дій.

Нині на комбінаті працює все: виробництва, соціальна сфера, вся інфраструктура, працівники привчені до порядку в усьому. Наприклад гарні квітники за межами виробничих приміщень робітники облаштували власними руками, бо на комбінаті відсутня служба зеленого господарства. Зараз плавки здійснюються на двох 60-тимегаватних електропечах, а є ще менша експериментальна 5-тимегаватна піч. Нині на добу залізницею з портів Миколаєва та Іллічівська прибуває 4,5 тисяч тон руди з Нової Каледонії та Індонезії, що має зміст нікелю до 2,2-2,3 %. Руда свого родовища, що майже не використовується має 0,7% змісту нікеля. Таке зміна сировина змусила виробничників перебудовувати печі посилюючи їх футеровку, щоб витримати підвищену температуру плавок, яки у випадку плавок каледонських руд підвищуються на 270-280 градусів за Цельсієм.

Обсяги виробництва нікелю на Побузькому Феронікелевому Комбінаті вже досягли позначки 15,5 тис тон на рік. Але за цими голими рядками цифр стоять і інші цікаві речі. На комбінаті все відремонтовано, виробничі процеси компютерізовані, виросли власні професійні кадри, діє реабілітаційний центр з 25-метровим басейном, солярієм та залом тренажерів, в повному порядку медсанчасть, дитячий садок на 100 місць, їдальня, що за своїм меню нагадує пристойний ресторан, будинок культури та школа олімпійського резерву де успішно культивується боротьба дзюдо.

А ще холодної зими знову вийшло з ладу опалення, але без зайвого галасу своїми силами все відремонтували, і не сказали, що «був ще один Алчевськ».

Повертаючись до кадрового потенціалу ПФК, слід звернути увагу на те, що майже всі вакансії на ньому заповнені. Підвищення професійної майстерності здійснюється на власному учбовому комбінаті, а 45 дітей працівників ПФК за рахунок виробництва навчаються у вищих учбових закладах України. Крім них на комбінаті ще є 65 робітників, що здобувають інженерні професії заочно. І тих і інших можна зустріти в виробничих цехах при проходженні ними практики.

В найближчих планах Микити Новикова будівництво власної електростанції, що не споживатиме для виробництва струму дорогі мазут та газ. Власна електроенергія за розрахунками буде дешевша на третину. Так на флагмані районної промисловості, що за масштабами виробництва посідає 7-е місце в світі, все прораховують заздалегідь.

Середня заробітна плата на ПФК нині досягла 1600 гривень на місяць. Діють тверді соціальні гарантії передбачені колективним договором. До речі в нього нещодавно вносили зміни з ініціативи роботодавця, яким передбачено підвищення преміальних виплат майже на 7 %. Про добробут працівників комбінату ще красномовно говорили повністю заповнені авто три стоянки біля прохідних.

В порівнянні з 2003 роком, коли комбінат стартував з другої спроби обсяги виробництва на ньому виросли в 10 разів. Є багато і інших красномовних показників. Тому нагорода Микити Варфоломійовича в цьому році Орденом Миколи-Чудотворця "За примноження добра на землі" заснованого в 1995 році в м. Бар (Італія) Комітет Міжнародних премій була логічною і зрозумілою.

Коли покидали селище на площі побачили пам’ятник якомусь вождю пролетарів, і подумалось, що не тій людині стоїть монумент у Побузькому, і ймовірно що переважна більшість побужців це вже зрозуміла.

Анатолій Авдєєв