|
|
 |
Каталог статей |
 |
Невідомий Кіровоград. Нікому не відомий
|
Вперше не те щоб соромно, але ніяково за те, що я
з Кіровограда, мені стало ще років 22 тому. Ми були з друзями у
Євпаторії, і нам закортіло познайомитися з кількома дівчатами, що
відпочивали поруч на пляжі. Тільки вирішили заговорити, як один друзяка
попереджає нас: «Ви ж тільки не кажіть, що ми з Кіровограда. Давайте
скажемо, що ми з Одеси». І ми так і говорили, не замислюючись навіть –
навіщо одеситам з їхнім патріотизмом зі свого пляжу їхати за сотні
кілометрів до зовсім не кращого з кримських берегів?
Потім
я служив у Радянському війську, і якось мій добрий товариш з Донбасу, з
яким ми вже рік як товаришували, під час якоїсь розмови перепитує:
«Кіровоград – це де, у Дніпропетровській області?». Я мало не заплакав.
Ну чому про мій край ніхто не знає, і чому ми самі його стидаємося?
Двадцять
років пройшло, і небагато що змінилося. Ні, на Україні всі вже знають,
що є такий Кіровоград, і приблизно де він знаходиться. Хтось ще щось чув
про наші уран, футбол чи знак Центру України. Частіше за все, на цьому
середній набір знань про Кіровоград та Кіровоградщину у
середньостатистичного киянина, львів’янина чи кримчанина закінчується.
Не
варто думати, що огляду на це ми у чомусь такі вже зовсім унікальні.
Ні. Для прикладу згадайте, що ви особисто знаєте, скажімо, про Рівне? І
коли чули останні новини звідти? Отож-бо. Це є проблема усіх не дуже
великих міст країни. Але що мені до інших міст, коли я живу у
Кіровограді?!
Що робити для того, аби про нас частіше хоча б
центральні газети писали, а телеканали показували? Багато чого… Одна з
ключових проблем, на мій погляд, – це відсутність чіткого
ідентифікатора, символу Кіровоградщини та Кіровограда. Про що мова? А
ось про що. Майже про кожне місто нашої України за його межами усі
абсолютно щось таке, вирізняюче на загальному тлі, знають. Наприклад,
Миколаїв – місто корабелів. Донецьк – шахтарська столиця. Львів –
українській П’ємонт, центр демократії. Херсон – місто найкращих кавунів.
Харків – перша столиця. Черкащина – Шевченків край. Дніпропетровськ –
індустріальне серце та батьківщина президентів і кандидатів у
президенти, генсеків та прем’єр-міністрів. Полтава – столиця галушок.
Одеса – перлина біля моря. І так далі. Ось тільки про Кіровоград нічого
такого знакового ніхто не назве. Бо не знає. Чи такого просто немає у
природі.
Що робити з цим? Чим і як прославити Кіровоградщину? Точної відповіді я не знаю. Можливо, новій владі щось вдасться.
Але
зробити місто і область пізнаваними – навіть не половина справи. Те, що
я знаю про Херсон як місто кращих кавунів, ще не значить, що я готовий
усе кинути і їхати милуватись містом та витворами природи його околиць. І
навіть якщо комусь вдасться розрекламувати Кіровоград, скажімо, як
найцентровіший із найцентровіших центрів України, туристів, просто
гостей, потенційних інвесторів ми ще не закличемо сюди.
Місто
і область мають стати не просто відомими, але й харизматичними, такими,
де хоч раз за життя повинен мріяти побувати кожен українець. Той, хто
осилить цю надскладну справу і витягне наш край нагору, ввійде в
історію, і пам’ятники йому на Кіровоградщині з’являться. Агов, панове, є
бажаючі стати до цієї роботи?
Геннадій Рибченков, спеціально для журналу "ЦРУ"
P.S.
Написаному - не вірити! Кіровоград - колиска українського професійного
театру, батьківщина Володимира Винниченка. Якщо цього мало, то можна
додати ще... і до того ж на вибір.
А можливо автор бажає щоб його пам'ятали? Здається такого тихого і не дуже професійного можуть не помітити... "Погане" ЦРУ, не професійне... Важко без американців.
|
Категорія: Мої статті | Дода
|
| Категорія: Мої статті | Додав: graf (18.08.2010)
|
| Переглядів: 472
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
