Четвер, 28.03.2024, 12:13
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 181
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

«Невідомість» дістала…
Попалась на очі стаття трохи відомого в Кіровограді автора Геннадія Рибченкова «Невідомий Кіровоград. Нікому не відомий», і боляче стало за  місто та автора. Кіровоград не страждає на таку хворобу, щоб помітні історичні факти «висосувати з пальця».  Історія міста до того багата, що їх написали навіть… дві. Росія для себе свою про свою появу,  захопивши край, а місцеві козаки терпляче домотували і домотують на вуса справжню свою історію, до приходу перших. Євреї , поляки та інші почали писати свою з національними родзинками. Часом автори двох перших національних історій сперечаються між собою, але стверджувати про нестачу якихось родзинок або бідність на історичні факти – вибачте пане Геннадію… «Нікому» чи «ніхто» він такий і є і йому через те «нічого» і не потрібно знати через те «ніхто». І як сказалиб  виїхавші з міста євреї: «І  хто про це написав… Якись журнал «ЦРУ»… ЦРУ це вам не «Мосад», і тому не беріть в голову…»

 Коли попалася на очі світлина «колективу ЦРУ», то зверхнє знання історії міста мене не подивувало, бо там майже немає нікого з місцевих…  Коли немає ні коріння, ні традицій, ні рідної землі підногами, то подібні подиви та нерозгадані загадки справа звичайна.

 Відомісті про своє місто, я чув не лише від рідних, але навчившись читати почав шукати краєзнавчі довідники. Чому така цікавість? Можливо в крові… Зясувалося, що в місті народився не лише я, але і мій батько, мій дід, мій прадід. І ще далі… Про далі я від родичів чув сімейну легенду про появу у місті першого предка по батьківській лінії.

 Наше прізвище розповсюджене у місті, в Україні та за її межами. Хоча,  в  Росії, незважаючи на свій російський вигляд , тобто сучасну російську модифікацію воно лише на 205-ому місці за поширенністю. Але виникло воно в Україні-Русі, коли сина невідомого Овдія назвали Овдієвим сином, а потім перестали додавати слово «син».  Потім Овдій став, де Авдієм та Авдєєм, і появилися в метриках Авдєєви. Та не всі Авдєєви нині у місті  родичі… Здається так за двісті з гаком років розрісся рід, що дехто в певний час «вивалився» за його коло.

 Повернувшись до справді рідного міста, я з подивом виявив, що вулицею, на якій я мешкаю за останні, принаймні, 150 років ходили не лише я, мої діти та батьки,  але і дід та прадід. А от про інших,  то дійсно поки, що нічого не відомо. В дитинстві, крім легенд у обласному краєзнавчому музеї бачив сліди свого роду – загадкову світлину з зображенням свого діда Василя, який як виявилося був ординарцем командарма Будьоного. А ще казали, що там був і дід Кузьма, який був не то одним з перших керівників міліції те то ВЧК у місті… Двоє з чотирьох братів мого рідного діда Антона «промелькнули» в історії міста, і загубилася у фондах. Сліди трьох інших братів «радянським історикам» були не цікаві… Кому потрібні непомітні люди,  полковники царської армії або взагалі петлюрівці.

 Цю гілку роду доля розкидала по світах. Вихідці з неї, тобто з нашого міста нині мешкають у Польщі, Білорусі, Росії, Туреччині. Один з моїх племінників почав складати геніалогічне дерево. Але цікаві і інші гілки та їх взаємозвязок.

 А с кількі інших цікавих родів у місті було і навіть залишилось. Всі вони взаємо повязані, бо жили поруч, дружили та ворогували, долі перепліталися.

 Доля міста та його історія не лише у подіях, але і людях, що мешкали в ньому та залишали свій слід. Прикро, що хтось нічого не шукаючи патякає про невідомість. Коли у нашому місті, що кишить ідеями ставити пам’ятники Кутузову, сторонньому Ушакову та іншим, дивуєшся чому непомітні для когось постаті Калнишевського та Кармалюка, забули про Яновського та інших осіб відомих усьому світові. Ймовірно у цьому теж якась родзинка, що забувши про своїх поставили памятник не те що Кірову, а навіть Павліку Морозову. Вимальовується якись неприродній клубок збочень та збоченців. Ну що ж, у світі всяке буває.  А з «невідомістю» можна і поборотись. Прикро, що іноді вона, ота «невідомість» створюється штучно, можливо навіть на замовлення, і навіть через ЗМІ.

«Невідомість» дістала… Але здається ЦРУ у цьому теж може згодитися та допомогти ліквідовувати «білі плями».


Анатолій Авдєєв

Категорія: Мої статті | Додав: graf (20.08.2010)
Переглядів: 565 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz