Виставка вишивки та мальованих картин майстрині
з Новгородки Лариси Зоріної пройшла у Кіровоградському університеті
розвитку людини «Україна». У роботах вишивальниці багато щирого
народного гумору, яскравих кольорів і мальовничої рідної природи.
В творчій уяві Лариси Зоріної, здається, ціле
село. Вона бачить його вулички, хатки, городи , садки та подвір’я,
центр та базар. Вдень люди того уявного села купують крам, працюють за
селом у полі, а ввечері збираються на вечорниці. А он там через хату
святкують весілля, а через дві - хлопець залицяється до коханної
дівчини. Таке життєрадісне село оживає потім у роботах майстрині.
У своїх роботах Лариса Зоріна змальовує і
українську природу. Кетяги калини наливаються соком, над ставом гнуться
верби, а мальовничі садки рясніють величезними червоними яблуками та
грушами. Усю цю любов до українського села майстриня почерпнула ще у
дитинстві.
Для того, щоб створити одну картину, Ларисі
Зоріній потрібно від кількох місяців до кількох років, залежно від
розмірів і вільного часу. Спочатку свій малюнок вишивальниця переносить
на тканину. Далі нитками «заливає великі площини», бор вишвки
виконуються рідкою нині технікою «гладі» – небо, траву, будинки, одяг, а
вже потім переходить до деталей: оздоблює костюми, промальовує обличчя і
рослини. Стібок наскільки дрібний, що у квітці видно кожну пелюстку.
Робота вважається завершеною, коли усі контури обведені чорною ниткою.
Найбільше Ларисі Георгіївні подобається
ілюструвати своїми картинами жартівливі українські пісні. Вони передають
гумор, радість і щиру українську душу.
Хоч у творчому доробку вже майже сто картин,
зупинятись на досягнутому вишивальниця не збирається. Говорить, що має
величезний запас ідей. Адже жартівливих пісень, казок та обрядів, які
вона ще не проілюструвала, у народній творчості багато.
Анатолій Авдєєв
|