Вівторок, 19.09.2017, 14:47
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Реквіем буровугільникам співати рано

 Олександрія на Кіровоградщині здавна була обласним центром буровугільної промисловості і нняк, як містом шахтарів її не називали. Більшість вугілля на навколишніх теріторіях там добували відкритим способом у розрізах. Глубини та розмахи тих розрізів, яких колись було три вражали  туристів, які час від часу потрапляли на обєкти. Та сплив час і люди шахтарської праці в Олександрії стали безробітними та самими знедоленними. Нині майже дві тритини заборгованості з заробітної плати в області мають олександрійське походження.

 Останній раз в Олександрії, я побував перед парламентськими виборами, коли вугільникам за видобуті ними гори вугілля обіцяли «золоті гори»… Але сталося, як завжди – зупинився останній вугільний розріз Костянтинівський? з колись потужного вугільного холдингу «Олександріявугілля», борги перед вугільниками ще більше зросли і проблеми «що робити з вугіллям?» залишились. Спогади від  трьох відвідувань останніх років не дуже приємні вугільники говорять про борги з заробіної плати, політики обіцяють, а далі все нові і нові проблеми додаються «на гора».

 Нині перед поїдкою в буровугільний Клондайк з подивом зясував, що всі підприємствапрактично не працюють, більшість з них перебуває в стадії ліквідації, а головна обєднувальна ланка з гучною назвою холдінг «Олександріявугілля»  вже певний час не має орендаря, бо у попереднього «Енерговугілля» закінчився термін оренди, а нового, бажано ефективного, орендаря і досі не знайшлося.  Тому спілкуватися довелосяз головою  Кіровоградського   територіальногокомітету профспілки робітників вугільної промисловочті України Михайлом Орлом, людиною, в руках якої нині зосереджені ниточки складного соціально-виробничого клубка проблем цієї галузі в області.

 

-         Михайле Федоровичу, настільки вдали на вашу думку є намір вашого профільного міністерства здійснити реформи з ліквідації та приватизації шахт, в тому числі буровугільних ?

-          Питання це  складне та комплексне, бо дійсно  на тих шахтах, що є збитковими немає ніякого сенсу вести видобуток та  нарощувати проблеми, і тому їх закриття є неминучим і логічним. А стосовно приватизаціЇ, то особисто я вітаю такі кроки, бо ефективний власник працює не лише на себе, але і на с воїх працівників і державу в цілому. В Україні є багато прикладів вдалої та ефективної приватизації шахт, які успішно працюють, де вдало і своєчасно вирішуюються соціальні проблеми працівник, що безумовно треба вітати. І тому такі наміри міністерства є слушними і своєчасними.

-         В якому стані перебуває галузь на Кіровоградщині ?

-         Підприємства колишньої холдингової компанії «Олександріявугілля» практично припинили свою роботу  по видобутку та переробці бурого вугілля майже шість років тому,  після їх передачі в оренду з 2004 року. Саме з цього часу знаходяться в стадії ліквідації такі підприємства, як шахта «Ведмежегірська». Байдаківська брикетна фабрика, ТЕЦ-1 та ТЕЦ-2, вантажно- транспортне управління, автобаза обєднання, інформаційно-обчислювальний центр, Вуглезбут, Управління технолггічного звязку, Управління матеріально-технічного постачання, Управління по бурінню технологічних свердловин,  та підприємства Ватутінського шахтоуправління Черкаської області. Майно на цих підприємствах розпродано за безцінь або розкрадено, а з органів прокуратури всіх рівнів на звернення профспілки ми отримували неодноразові відписки, що все це робиться в межах діючого законодавства.

      Різко скоротилася і кількість працюючих в галузі. Якщо на момент передачі       підприємств ДХК «Олександріявугілля» в оренду на 1.01 2004 року на  них

працювало 7 156  чоловік, то на 1.01.2010 роки залишилося 914 чоловік.Ще у 2001 році підприємства видобували більше 1 мільйона тонн вугілля та випускали бли 250 тисяч тоннн продуктів брикетування, то вже через два роки їх ваиробництво скоротилося майже вдвічи. Передача підприємств в оренду та розділення їх на три частини, на мою думку було помилковим та предопреділили  наступну ліквідацію буровугільної галузі в Україні.

-         Що на вашу думку окрім виділення коштів потрібно зробити для реанімації галузі, які зміни потрібні на законодавчому рівні ?

-          З пропозиціями у цьому напрямку ми зараз підготували звернення до першого віце-премєра  України Анатолія Клюєва  напередодні наради присвяченої розвязанню проблемних питань буровугільного комплексу. Крім підняття питання про погашення заборгованості з виплати заробітної плати ми просимо реструктурізувати або списати і заборгованість самих підприємств, просимо прокуратуру вжити заходів  та притягнути до відповідальності посадових осіб, які париймали рішення про передачу в оренду підрозділів ДХК «Олександріявугілля» комерціним структурам, які не мали належного досвіду роботи у сфері видобутку та переробки бурого вугілля, а також інших ресурсів щодо забеспечення цієї діяльності, що призвелот до ліквідації буровугільного комплексу в місті Олександрії та заборгованості по заробітній платі майже у 60 мільйонів гривен.

-         А чи є нині інтерес інвесторів до підприємств буровугільної галузі Олександрії та області ?

-         Так, звичайно є, бо саме зараз на місті працює група фахівців з «Hydrogen Power Holding AG» з Щвейцарії, яка вивчає питання відновлення видобутку бурого вугілля уже у цьому році. Планується створення на базі олександрійського виробничо-майнового комплексу нового спільного підприємства. Вивчаються питання використання нових прогресивних технологій преробки бурового вугілля, наприклад на газ, або використання в енергетиці воднево-вугільних сумішей, які давно івдало широко використовуються у багатьох країнах світу, бо є економічно вигіднішими за природний газ. Крім згаданої  швейцарської компанії інтерес до бурого вугялля почали проявляти і інші інвестори, навіть українські.. Тому перспективи відродження галузі, на мою думку, не вичарпані, і є підстави вважати, що буровугільна галузь України буде  успішно реанімована. Для Олександрії це буде справжнім відродженням.

-         Дякую, Михайле Федоровичу, за цікаву і оптимістичну розповідь.

 

  Велика «головна біль» Кіровоградщини буровугільна галузь має перспективи на одужання. Крім Олександрії буровугільна галузь згорнута ще і у Новомиргороді. Перспективи її відродження дають багато нових надій на нові робочі місця, зростання обсягів промислового виробництва та економічний підйом краю.

  Буре вугілля, видобуток якого тимчасово згорнуто, це  не лише  добра паливна сировина.  А в той же час, можливо, в Україні не залишилося і ТЕЦ, що перетворюють його в тепло та електроенергію. Але поклавши руку на серце, слід зауважити, що спалювати буре вугілля, здається, справа  мало не остання.  На заході з бурого вугілля вже навчилися видобувати бензин. В самій же Олександрії не один рік виробляли крім тепла, електроенергії та брикетів і  гірський віск. Останній застосовується в парфумерії, медицині, для виробництва змащувальних речовин  З бурого вугілля виробляють гумати – стимулятори росту рослин. Невже українські поля не маєть ніякої потреби у власних органічних добривах ? Згадані гумати нині виробляють в Росії, Білорусі, США та інших країнах світу, де згадане виробництво, загадковим чином, і досі не є чомусь збитковим. 

  Стосовно буровугільного видобутку, то в сусідній Росії, де є великі запаси нафти та природнього газу, видобутком бурого вугілля  зовсім не нехтують. В останні роки нові виробництва в цій галузі започатковано в Томській та Оренбурзькій областях, де передбачено виробляти не лише брикети та спалювати буре вугілля, але здебільшого виробляти інші згадані вище  технологічні продукти. А  от ми, в Україні робимо не зрозуміло, який вигляд: не то надто багатих, не то надто бідних, та згорнули виробництво бурого вугілля, і чи не для того щоб не конкурувати в цій галузі з росіянами чи замінити цю паливну складову російським та середньоазійським газом ?..

  Наші вугільні розрізи мають дно традиційного чорного кольору, але здається, що в своїй суті воно «золоте».   А одне з найбільших таке дно в Україні на Кіровоградщині. Нове керівництво Кіровоградської області це розуміє і знову повертається лицем до буровугільної галузі та планує подати у Міністерство вугільної промисловості комплексний план розвитку цієї галузі на території Кіровоградщини. Реалізація згаданого плану допоможе розв'язати проблеми холдингової компанії "Олександріявугілля”,  вплинути на стан безробіття в Олександрії, а також загалом  позитивно вплинути на ситуацію в даній галузі.Ходити ногами по золоту, та не піднімати його… Як це по-українськи.

 Щиро хочеться вірити у відродження галузії, але перед очима з глибин пам’яті спливають мої попередні проїдки в Олександрію, з різного рангу обіцяльниками. Нині без них дізнався більше цікавого. Буре вугілля для України по суті  це - «чорне золото», і тому співати реквіем буровугільникам, здається,  зовсім зарано.

 

 

 Анатолій Авдєєв, спеціально для «Української технічної газети»
Категорія: Мої статті | Додав: graf (29.08.2010)
Переглядів: 164 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz