Понеділок, 20.11.2017, 20:04
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Зістріч з лицарем краєзнавства
На одному з чергових засідань «Українського клубу» відбулася презентація фундаментальної за значенням праці «Кіровоградщина. Історія. Традиції. Сучасність». Книга, яку чекали, але радість була отримана з оскоминками через різні уявлення читачів, краєзнавців та упорядників, що відчували дихання в потилицю того, хто  замовника. А мабуть не тільки дихання. Розмова з її головним упорядником – істориком, краєзнавцем, філологом, людиною з широким світоглядом та багатим життєвим досвідом Олександром Чудновим. Прізвище панові Олександрові пасує, бо він своєю працею час від часу відкриває дива для тих хто його оточує.
 Схвально від гукнулася на нове цікаве видання і академік Національної академії наук України Ганна Аркадіївна Скрипник – директор ІМФЕ ім. М. Рильського НАН України,  ставши рецензентом книги. Приємно відзначити, що ціла плеяда членів обласного осередку Української Народної Партії та інших національно свідомих людей (почесні науковці, викладачі) долучилися до створення епохального за змістом видання. Приємно було і мені особисто, що мої світлини потрапили до цього видання, а автор упорядник відзначив мій скромний внесок перед загалом присутніх у клубі
 Як головний редактор і менеджер книги, Олександр Чуднов поділився особливими віхами під час написання праці та акцентував увагу на тому, що історія – це не сукупність цифр, фактів тощо, а «діяння людини», «багатоголосся». І весь, без виключення, авторський колектив, а це більше трьох десятків істориків, краєзнавців, журналістів працювали над спільною метою – висвітлити життя  степового краю з різноманітних аспектів: природа, історія, економіка, суспільне життя,  етнокультура, археологія, освіта, наука, література, архітектура, театр та ін.       
 На відміну від багатотомної «Історії міст і сіл УРСР» із сухою статистикою і загальними характеристиками, де не видно постатей простих людей,  а лише героїв праці, комуністів та комсомольців у кількості, видання «Кіровоградщина. Історія. Традиції. Сучасність.» - це спроба поглянути з іншого кута зору на власну історію, на історію, котра корінням сягає вглиб віків, і в той же час, продовжує творитися нині через призму «німих» документів та фактів, даючи можливість без нав’язування думок можливість самостійно мислити.
Зістріч з лицарем краєзнавства

«Я не пишу оди будинкам, – наголошував Олександр Чуднов. – Історія – це діяння людини… Та й ціль - показ багатоголосся». Як бачимо, саме поняття історії як такої у нього набуває зовсім іншої ваги. Сама ж життєва історія особистого життя Олександра Чуднова сповнена різких поворотів та крутих віражів. Підлітком залишився на вулиці, потім навчання та викладання, але нестандартне мислення і життя «після того, як мене «виперли» з інституту». Довго не міг ніде знайти роботу, згодом став бухгалтером у Спілці письменників України. Взагалі в трудовій книзі значаться 15 професій (!), одна навіть пов’язана з ракетобудуванням. Останній запис в трудовій – звільнення «за системне невиконання своїх робочих обов’язків».
 Останні 10 років життя формально безробітного Олександра Чуднова – це накопичення знань і дарунок їх усім, кому вони потрібні. «Наша власна історія нам ще поки не зовсім доступна», - зізнається він. Так, наприклад, у жодній бібліотеці України немає повного комплекту газет, скажімо, за 1900 – 1920 рр., а отже цілісної картини цього періоду ми не знаємо. «Моє завдання, – чітко конкретизує дослідник, - довести, що велика кількість знань може відкритися…» Щодо особистих планів на майбутнє, Олександр Чуднов зізнався, що нині працює над електронним варіантом книги, яка потім вийде у світ вже друком та серія книг про рідні терени на дисках, які будуть доступні всім бажаючим.  
  Зустріч з цікавою людиною присутнім сподобалась, а мені здалося, що десятки нових душ відкрилися для сприйняття справжньої історії. Гортаючи попереднє видання пана Олександра, що стосувалося низки міст краю, я зробив відкриття які, наприклад стосувалися і мене особисто. Вдивляючись в репродукцію старої світлини позаминулого сторіччя, я звернув увагу на однострої двох молодих людей земляків, і дізнався що то майбутні випускники Єлизаветградського юнкерського училища, до речі єдиного в Україні за часів імперії. Я почав щось пригадувати, і згадав про світлину свого власного діда, що з’явилася в мене особисто вперше лише у 2008 році. Знайшов її і все співпало… З старої дивом не знищеної світлини, я з’ясував, що мій рідний дід теж був випускником цього училища.
 А нове ювілейне видання про рідний край нині має потрапити до всіх головних бібліотек Кіровоградської області, бо має обмежений наклад через кількість коштів, що вклала влада у видання. Одним словом і тут криза наздоганяє… Як тут не згадати, що десь поруч хтось «ходить з капелюхом» та збирає мільйони на антиукраїнські пам’ятники в Кіровограді.

Анатолій Авдєєв
Категорія: Мої статті | Додав: graf (06.09.2010)
Переглядів: 165 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz