Вівторок, 19.09.2017, 14:41
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Греки на Кіровоградщині


Грецькі виселенці на сучасних землях Кіровоградської області почали з'являтись ще задовго до заснування фортеці Святої Єлисавети, яка поклала початок місту Єлисаветграду (історична назва Кіровограда). Про це свідчіть той факт, що у грецьку колонію Єлисаветграда в 1754 році (дата заснування міста) увійшли кілька вихідців із земель Запорозької Січі. А майже вся територія сучасної Кіровоградщини до 1775 року входила до складу ''Вольностей Війська Запорозького". І навряд, щоб згадані колоністи переселялися здалеку.

Грецька колонізація Кіровоградщини значно посилилась за часів Нової Сербії (1752 — 1764 роки). 3емлі її розміщувались у північній частині сучасної Кіровоградщини. Для охорони нової Сербії поміж інших було навіть сформовано Македонський полк. Вже з назви зрозуміло, що основу його складали вихідці з центральної частини Балканського півострова, а отже, і з Греції (Егейська Македонія) також. Солдати полку при поселенні у Новій Сербії одержували від уряду Російської імперії всілякі пільги: будівельний матеріал з Чорного лісу для забудови, насіння на посів, підйомні — 10 карбованців кожному (неабиякі гроші, як на ті часи) та повний оклад заробітної плати (для офіцерів та унтер-офіцерів), або 0,25 окладу (для рядових). У 60-ті роки переселенці іноземці вже отримували 30 карбованців як одноразову допомогу, а офіцерський склад ще й великі обшари землі (розмір ділянки залежав від рангу офіцера — "кожному чину по пропорції"), з умовою заселення цих земель у встановлений строк. Для цього їм видавалися відкриті листи на право вивозу з-за кордону поселенців. При цьому за кожного завербованого вербовщик ще й отримував 5 карбованців.

Царські чиновники всіляко сприяли розповсюдженню вістей про даровані пільги. Чутки ці доходили і до Греції, що, звісна річ, стимулювало приплив емігрантів на ці землі і було для них неабиякою приманкою.

В самому Єлисаветграді греки почали поселятись одночасно із заснуванням фортеці Святої Єлисавети (1754 рік).

Відразу по заснуванні фортеці біля неї забудовуються форштадти (квартали для цивільного населення) — передмістя Подол, Пермські табори та Грецьке. Останнє отримало таку назву, бо саме там в основному воліли поселятися греки.

Найбільша їх кількість переселилася з Македонії, інші з Константинополя та з островів, двоє вийшли з Січі Запорізької, були вихідці також з Австро-Угорщини, Бессарабії, з Ніжина, а також із Венеції. А втім, як справедливо зазначає В. Ястребов*, чисельність грецької колонії у місті ніколи не була великою.

В останні роки царювання імператриці Єлисавети Петрівни греків тут нараховувалось (без робітників) трохи більше як 50 душ з дружинами та дітьми.

Місця для поселення при фортеці Святої Єлисавети грекам відводились без зволікання, якщо вони виявляли бажання на таке оселення. Так, наприклад, із ордера коменданта фортеці від першого квітня 1755 року на ім'я капітана Бикова (завідував відведенням місць під побудову та інших споруд для цивільного населення) видно, що ним було наказано відвести місце для поселення греку Дмитру Юр’єву, який виявив бажання записатись до міщанства фортеці Святої Єлисавети.

В. Ястребов пише: "Отримавши місця для забудови та влаштувавшись на новому місці майже всі переселенці — греки зайнялись торгівлею і лише декотрі — ремеслом. В різних галузях комерційної діяльності перевага була за бакалійною, наступне за кількістю представників місце належить торгівлі "гарячим вином", тобто горілкою та волоським (бессарабським) вином, останні місця зайняті тютюном та хлібом. Промислові операції єлисаветградських греків не обмежувались районом Нової Сербії. З їхніх паспортів видно, що по торгових справах вони їздили до Малоросії, Січі, Польщі та Великоросіі, але найчастіше навідувались до Туреччини....

Значна кількість паспортів видана на річний строк, багато на шість та на чотири місяці."

Нахил греків до торгівлі підтверджують і статистичні дані, які говорять, що в середині 70-х років XVIII століття в Новоросійській губернії (до її складу входила і левова частка Єлисаветградщини) купці-греки по чисельності займали четверте місце після росіян, українців та молдован з валахами. Хоча, звичайно ж, були серед греків-колоністів люди "осідлих" професій. Одна із справ фортеці Святої Єлисавети включала до себе ордер князя Рєпіна, від 12-го лютого 1788 року, крігцальмейстеру Тітову про прийняття Венеціанського уродженця лікаря Фаотугія до Єлисаветградського госпіталю лікарем.

У 1760 році під керівництвом ще одного вихідця з Венеції — Єфима Темелія — Єлисаветградські греки виступили з клопотанням про спорудження свого храму у місті та про відкриття при тому храмі "страннокриимнаго дома" для "убогих безъязычных" "из их братии". Стосовно останнього ми ніяких відомостей не маємо, а щодо храму, то вже у наступному році греки — майстри з Ніжина розпочали роботу. Спорудження тривало близько семи років. Середній престол церкви було освячено 1766 року у ім'я Володимирської Божої Матері, хоча боковий вівтар не було закінчено ще і в цей час. Отже, єлисаветградські греки мали у місті свою церкву та завідували через титарів її справами, збільшуючи церковну казну віддачею грошей під відсотки. Крім того, вони мали вибраного та домовленого священика, який здійснював богослужіння грецькою мовою.

Але, ще раніш освячення церкви греки зробили ще один, і ще більш важливий крок до влаштування своєї самостійності. На початку 1764 року вже знайомий нам венеціанець Єфим Темелій "С товарищи" подали новоросійському генерал-губернатору Мельгунову "всенижайшее доношение" (клопотання).... А у наступному, (1765) році, вони вже обирали зі свого середовища двох старшин, які служили виконавчим органом самоврядування грецької громади. Старшини збирали з греків-кущів та цехових ремісників податкові гроші і стягували недоїмки. Зібране вони доставляли командиру фортечного майстрату. Крім того, грецьке правління давало згоду на прийом до своєї громади нових прихідців та видавало членам громади звільнювальні свідоцтва на від'їзд із фортеці до різних місць. І нарешті правління чинило міщанам-грекам суд.

Імператриця Катерина ІІ особливо піклувалась про греків і навіть виношувала та частково виконувала свій так званий "грецький проект". Тому не дивно що під час її царювання грецька колонізація до імперії посилилась взагалі, і на землях сучасної Кіровоградщини зокрема.

Наприкінці ХVIII століття у Елисаветграді нараховувалось вже більше ста греків. І це незважаючи на те, що у середині 70-х років переважна більшість їх переселилась (за гіпотезою В.Ястребова) до Маріуполя. В єлисаветградському ревізському реєстрі 1811 року вже показані лише дві родини, що залишились від грецької колонії міста ХVIII століття: Фундуклеі та Петрови. Про родину Фундуклеів у Кіровограді і до сьогоднішнього дня нагадує центральна міська площа. Адже цю ділянку землі 1-го вересня 1839 року було подаровано місту статським радником сенатором Ю.І.Фундукліем.

З єлисаветградської грецької родини Петрових походить один з фундаторів російської вокальної школи, вельми відомий співак (бас) Йосип Опанасович Петров. З 1830 року він співав у Петербурзькому оперному (з 1860 "Мариинском") театрі. Саме він був першим виконавцем партій Сусаніна і Руслана ("Жизнь за царя" та "Руслан и Людмила" М.І.Глінки), Мирошника і Лепорелло ("Русалка" та "Каменный гость" О.С.Даргомижського), Варлаама в "Борисе Годунове" М.П. Мусоргського та інших.

Наступні відомості, що стосуються греків на Кіровоградщині відносяться до часів УНР та громадянської війни. Їх ми знаходимо у телеграмі широко відомого дещо згодом отамана М.О.Григор'єва, який у той час був командуючим 3-ю Задніпровською бригадою Червоної Армії. Телеграма сповіщала: "Командуючому українським фронтом В.О.Антонову-Овсієнку. Зустрічним ударом вибив з Помічної (зараз станція у Добровеличківському районі Кіровоградщини — П.К.) французів та греків. Потребую набоїв та зброї щоби йти на Одесу..." Коментарі, як то кажуть, зайві.

Судячи з цього, у 30-ті роки нашого століття кількість греків у теперішньому обласному центрі зросла. За смутних часів репресій і Сталінщини, коли наше місто носило ймення Кірово (1934-1939 роки), в ньому було "виявлено і знешкоджено" велику "грецьку контрреволюційну шпигунську повстанську організацію", яка підтримувала тісні зв'язки, ясна річ, із закордоном, а також з аналогічною організацією в Одесі та з "антирадянськи настроєними" священиками: Органами НКВС в Кіровому 15 грудня 1937 року було заарештовано Б.М.Ненно, Е.Г. Фразіса., Г.І.Кументоса, А.Г.Пуліса, І.С.Шнакі.

Через три дні цей список доповнив М.В. Риніос, а ще через два — В.Е.Лангемак. Останній є рідним братом Г.Е. Лангемака — відомого радянського конструктора реактивної техніки. Різні люди, різні прізвища, різний їх вік, різне соціальне становище, навіть різні в них національності... Єднає цих людей лише сфабрикована від початку до кінця "Справа" та доля. Сумна доля. Враховуючи "Особливу вагу злочинів" "ворогів народу", їхню долю особисто вирішували Єжов і Вишинський. Рішення було одностайне — розстріляти. Близьким повідомити, що вони засуджені без права листування, а пізніше сказали, що вони загинули під час евакуації. Наприкінці 1990 року Кіровоградське обласне управління статистики повідомило, що згідно з останнім загальносоюзним переписом населення кількість греків на Кіровоградщині за 1980-ті роки зросла на 5,5% і складає 0,4 тис. чоловік. При цьому 17,4% з них в ході перепису рідною називали грецьку, 70,5 % — російську, а 10,5 % — українську мови. Ось така статистика. Потрібно думати, що більшість цих людей відвідували концерти Лакі Кесоглу, Ксенії Георгіаді, грецького ВІА "Бузуки", під час їх гастролей по Кіровоградській області.

Хоча, звісно, переважна більшість публіки на концертах була не грецького походження. Автор цих рядків сам був на концертах останнього ансамблю і бачив, що людям вельми припали до серця грецькі загальні мелодії, танці, пісні... Артистам же, видно були до вподоби добрий прийом та гарячі оплески публіки. Бо інакше, чому б "Бузуки" приїхали на Кіровоградщину через рік - півтора вдруге? До речі, саме тоді я і замислився: звідки на Україні греки?.. Трохи пізніше один випадковий співбесідник у розмові зі мною, вже й не пам'ятаю у якому контексті, сказав: "А які до війни у Кіровограді смачні булочки випікали греки!" Таким чином мій інтерес не лише посилився, але й перемістився безпосередньо до нашого краю. А вже під час роботи у Кіровоградському краєзнавчому музеї я зайнявся розвідкою цього питання. Результати цієї розвідки я і пропоную Вашій увазі.

Залишилось лише додати, що за теперішнього часу споминами про греків на Кіровоградщині служать грецькі амфори, посуд, прикраси та інші речі, що є у експозиції та в фондах Кіровоградського краєзнавчого музею, згадані гастролі артистів-греків за походженням, одиниці краєзнавчих досліджень на тему про єлисаветградських греків ( чільне місце у цьому плані, звичайно ж, належить вже згадуваному нарису Володимира Ястребова) та особливо так звана грецька церква, що знаходиться у самому центрі Кіровограда на правому березі Інгулу. Цей храм було збудовано на початку минулого століття., поблизу того місця, де стояла церква споруджена греками у 60-х роках ХVIII століття. І людям зовсім не заважає сьогоднішня його офіційна назва — Свято-Різдва Богородиці кафедральний собор.

П.Кизименко, М.Тупчієнко, П.Босий.

Червень 1990 - червень 1992 років, м.Кіровоград.

Категорія: Мої статті | Додав: graf (13.09.2010)
Переглядів: 272 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz