Четвер, 21.09.2017, 04:32
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

П’ять шляхів «Олександріявугілля»


Перед підприємствами колишньої Державної холдингової компанії «Олександріявугілля» сьогодні стоїть одна дилема: або Мінвуглепром їх закриє, або їм підшукають інвестора.

Ще з початку 2007 року, коли фінансові проблеми орендарів почали трансформуватися у соціальні проблеми працівників підприємств, стало очевидно, що державі в особі профільного міністерства та уряду негаразди в найбільшому шахтарському місті Кіровоградщини «до спини». Забравши в одного з орендарів, ТОВ «ІВОК «Експлерент», структурні підрозділи холдингової компанії «Олександріявугілля» (розріз «Морозівський», Олександрійське ремонтно-будівельне управління, Олександрійське районне енергетичне управління, брикетну фабрику «Байдаківська» й теплоелектроцентраль № 1-2), Мінвуглепром створив держпідприємство «Бурвугілля».

Але це, як і слід було сподіватися, нічого не змінило, принаймні на краще. Ще один орендар – ТОВ «Енерговугілля» – закінчив орендувати свою частину цілісного майнового комплексу ДХК у квітні 2009 року. Наслідки оренди показові: більше 30 млн. грн. заборгованої зарплати (за цим фактом у липні поточного року прокуратура нарешті порушила кримінальну справу), не зарахований працівникам страховий пенсійних стаж, масові звільнення гірників, амортизація виробничих потужностей.

– Проблема настільки гостра, що затягувати з її вирішенням немає ні можливості, ні бажання. Ні у влади Олександрії, ні в обласної, – говорить заступник голови Кіровоградської облдержадміністрації Андрій Ніколаєнко. – Через проблеми орендарів область зараз за показниками заборгованості із виплати зарплат на поганих позиціях в Україні. Із більше 60 мільйонів гривень загальнообласного боргу понад 30 мільйонів рахується за орендарями «Олександріявугілля». Тому ми порушуємо цю проблему на всіх владних щаблях.

Як зазначає заступник губернатора, зараз є декілька варіантів розвитку подій і реалізації інвестиційних проектів на підприємстві. Він зазначає, що, на превеликий жаль, Міністерство вугільної промисловості до останнього часу, до зміни позиції облдержадміністрації на більш активну, хотіло піти найпростішим для нього шляхом: закриття і рекультивація виробництва:

– Ми розуміємо, що це неправильно, керівництво регіону і, зокрема, голова ОДА, вбачає зовсім інші варіанти розвитку ситуації. Ми маємо кілька пропозицій. Перша – будівництво на борту, на краю одного з розрізів електростанції, що може працювати на бурому вугіллі: сировина спалюється, а вироблена електроенергія продається. Однак є певні сумніви щодо економічної ефективності цього проекту, оскільки така електроенергія буде надто дорога і, відповідно, неконкурентноспроможна. Тож інвестиції виглядають важкоокупними. Хіба що її можна використовувати для потреб власного виробництва, що, я так розумію, і планував пан Жеваго (власник ТОВ «Енерговугілля» – ред.).

Наступним, за градацією Андрія Ніколаєнка, є ідея виробництва гірського воску. Німецька компанія Romonta GmbH, що є одним з лідерів у світі з виробництва буровугільного воску, зацікавлена в інвестуванні будівництва в Олександрії заводу гірського воску.

– Непогана ідея, у них є можливості й потужності, однак сумніви викликає те, що вони націлені не на весь потенціал нашого вугільного комплексу, – каже Ніколаєнко. – За оцінками представників фірми, їхнє виробництво не потребуватиме всієї сировини, що її можна видобувати. Тож не будуть задіяні два розрізи. Тобто, вони готові переробити лише якусь частку вугілля. Окрім цього, слід зважити економічну доцільність. Якщо робити це виробництво основним напрямком реалізації інвестпроекту, то знову ж таки є сумніви. Тому що зараз у світі є чимало штучних замінників гірського воску. Через це зосередження на одній спеціалізації нашого буровугільного комплексу виглядатиме необачним.

Заступник голови ОДА виокремлює два інші, альтернативні проекти. Перший – під назвою «Воднева енергетика». У ньому зацікавлені ті інвестори, які вже знайомили адміністрацію зі своїми пропозиціями. Це німецька компанія, котра зареєструвала холдинг у Швейцарії, що й хоче цей проект реалізовувати. Його представники активно співпрацюють із українськими науковцями.

– Це не якісь аматори чи фанати наукової фантастики, – зазначає Андрій Ніколаєнко. – Їм давали висновки і спільно розробляли проект як фахівці Інституту газу НАНУ, так і низки інших профільних установ і організацій України. Це далеко не нова технологія – видобуток синтез-газу із бурого вугілля, який сам собою є альтернативним джерелом енергії. На другому етапі планується із нього виділяти водень – абсолютно екологічний і цінний енергоносій. Є ще й третій етап, який, на мою думку, важко реалізувати. Це депонування на дні Чорного моря двоокису вуглецю в шельфі. Так, теоретично вже доведено, що депонування там робити можливо. Але щодо його транспортування з Олександрії та будівництва відповідного трубопроводу до моря в мене є сумніви.

Проте, наголошує він, втілення у життя навіть першого етапу проекту може стати економічно доцільним, оскільки вироблятиметься енергоносій, а шахтарі, відповідно, матимуть роботу.

– І ще один варіант розвитку подій на «Олександріявугілля» – впровадження на його базі виробництва водно-вугільного палива, – розповідає заступник голови ОДА. – Ця технологія полягає в тому, що вугілля подрібнюється до стану пилу, змішується з водою у певних пропорціях, і в результаті одержують паливо, що є практично аналогом нафти. Воно може перекачуватися трубопроводами на досить значні відстані. Такі технології використовуються у Росії, зокрема на Кузбасі. Їхній кінцевий продукт може бути паливом для теплових електростанцій. Таку технологію вивчав для власного використання наш Побузький феронікелевий комбінат. Із досвіду Росії ми знаємо, що є як позитивні моменти, так і негативні, тож ми зараз якраз і вивчаємо всі ці нюанси.

Андрій Ніколаєнко зауважує, що, на його думку, за пріоритетом і найближчим до втілення в реалії є все-таки проект водневої енергетики. Він також зазначає, що спрогнозувати час завершення теоретичної роботи і початок практичної частини реалізації інвестпроектів непросто. Навіть попри те, що де-факто і де-юре компанія з виробництва водню вже зареєстрована в Олександрії 13 серпня. Незабаром у Мінвуглепромі відбудеться нарада з питань визначення конкретних параметрів реалізації задумів. Заступник губернатора підкреслив, що інвестор зобов’язується погасити заборгованість із виплати зарплат на початку реалізації проекту.

– Вони готові підписувати цю угоду вже найближчим часом – упродовж двох-трьох тижнів. Але досить складним є механізм передачі державної власності в оренду чи інвестпроекти. Тому зараз на основі законів про державне і приватне партнерство разом із Фондом держмайна, Міністерством вугільної промисловості, облдержадміністрацією в рамках робочої групи, що була створена при міністерстві, відпрацьовується механізм, який дасть інвестору «зайти» на підприємство у найкоротший строк на взаємовигідних умовах. Цілком можливо, що ми підемо шляхом спеціального розпорядження Кабміну, що регламентуватиме ситуацію саме на «Оляксандріявугіллі». Досить скоро відбудеться нарада в уряді щодо цього питання, на якій уже можуть бути озвучені пропозиції з термінів реалізації проекту. Гадаю, що вже у поточному році ліквідуємо заборгованість із зарплат, якщо інвестор погодиться на механізми, що йому запропонує Фонд державного майна. Тобто, ми досить суттєво обмежені законодавчою базою, – підсумовує Андрій Ніколаєнко. 

Ігор Крушеніцький,
«Кіровоград.proUA.com»

Категорія: Мої статті | Додав: graf (23.11.2010)
Переглядів: 254 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz