Понеділок, 26.06.2017, 20:27
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Четвертий в Російській імперії
З 1754 року у верхів'ї Інгулу, де розташувалось будівництво земляної фортеці, виникло місто, якому пізніше дали назву Єлисаветград.
   Відомо, що кожне місто має свої вулиці провулки, площі, а ось вулиці Єлисааветграда у XIX ст. були особливими - по них ходив трамвай. І це було четверте за ліком місто, де було пущено електричний трамвай у Російській імперії. Перший став до ладу в Києві (1892), у Москві він з'явився в 1899-у.
   110 років тому (13.07.1897) - в присутності представників міського управління на центральній станції міської залізниці відбулися молебень та освячення станції і машин з наступним урочистим відкриттям єлисаветградського трамваю, сконструював який відомий київський підприємець Лев Бродський...
   "Затем городской голова - А.Н.Пашутин обратился к присутствующим со словами: "Благодаря Л.И.Бродскому, принявшему на себя от инженера Лихачева концессию на устройство в г. Елисаветграде злектрического трамвая, наш город в каких-нибудь десять месяцев обогатился еще новым приобретением - дешевого и удобного сообщения. Предлагаю тост за его строителя..."
   Але ж всім цим подіям передували факти, пов'язані з 1890 роком.
   З 1890-го в Єлисаветградській міській думі обговорюється ідея створення міської залізниці. У 1895 році приймається рішення про будівництво електричного трамваю, а кінна тяга відкидається як застаріла. Нагадаю, що в 1892 році на рейки конки в Києві вийшов електричний трамвай, в Нижньому ж Новгороді та Катеринославі постійне трамвайне сполучення виникло раніше, ніж у Єлисаветграді, але саме в нашому місті трамвай створювався з "чистого аркуша" як принципово новий вид електротранспорту: на відміну від вищеназваних міст в Єлисаветграді конки до того не було.
   Участь у будівництві бажали взяти різні фірми та інженери: товариство "Пельтінович і К", Ю.Жолквер, В.Турський, технічна контора "Кукш і Літке" (Варшава), "Акціонерне товариство для влаштування й експлуатації кінних залізниць в Росії" (Петербург), А.Козіцький-Фідлер (Петербург). Але договір було укладено з місцевою компанією "Єлисаветградське електричне товариство" на чолі з Л.Бродським.
   Перша лінія трамваю зв'язувала залізничний вокзал із пивзаводом Зельцера, потім її продовжили до міського саду. Трамвай рухався головними вулицями міста - Двірцевою (нині вул. Леніна, де і встановлено пам'ятник першому єлисаветградському трамваю в честь його 100-річчя (1897-1997 рр., скульптори А.Мацієвський, В.Френчко), та Великою Перспективною (нині вул. К.Маркса), за мостом через Інгул він повертав на Велику Пермську.
   У 1900-ті роки будується ще одна лінія - Безпоповсько-Кущівська, що перетинала перший маршрут під прямим кутом по вул. Гоголя. Ця лінія з'єднала південно-східну робітничу околицю Кущівку з північно-західним промисловим районом (заводи Шкловського, Яскульського, Ельворті).
   У відомості майна ЄМЗ за 1897р. зазначено, що залізниці належало 5 закритих та 5 відкритих електровагонів фірми "Гербрам" (Кельн), 2 причіпних закритих вагони Коломенського заводу, З причіпних вагони Яскульського та 2 причіпні платформи.
   Лінії мали одну колію, тому біля окружного суду, Держбанку, кавалерійського училища та ще в деяких місцях було влаштовано роз'їзди (досі аналогічна система збереглася у Євпаторії). Для потреб ЄМЗ було побудовано депо й електростанцію на Великій Пермській (нині - це територія факультету фізичного виховання педуніверситету ім. В.Винниченка). В архітектурі домінували стилі еклектики, модерну, "мавританського", але всі будівлі відзначалися невловимим часто єлисаветградським колоритом.
   Наявність трамваю благотворно вплинула на вирішення транспортних проблем міста, що бурхливо розвивалося, забезпечивши швидкий, зручний і відносно дешевий зв'язок робітничих та індустріальних околиць з діловим центром, житлових районів з навчальними закладами, магазинами, зонами рекреації, культурними установами.
   У 1930-ті роки ще одна трамвайна лінія з'єднала район Ковалівського парку з Новомиколаївкою та північно-східною околицею міста.
   Під час окупації міста німці вивезли рейки й устаткування міської залізниці, постраждали будівлі. Після війни відновлення трамвайного руху порахували недоцільним, а з 1967 р. в Кіровограді було встановлено тролейбусний зв'язок.
   Історія продовжується... її творцями є люди, яким болять невирішені соціальні проблеми міської громади, необхідність всебічного поліпшення транспортної та комунальної інфраструктури обласного центру. А тому і невипадково ноу-хау в місті бігають новенькі мікроавтобуси, які сприяють поліпшенню вирішення питань транспортних перевезень городян.
   Щедрі меценати і спонсори численних благодійних програм, відомі в обласному центрі люди Юрій Шаров, Вікторія Касьянова, Микола Онул та інші допомагають розв'язувати ці проблеми.
   Але, повертаючись до минулого, ми задаємо собі риторичне питання: як пояснити такий факт благодійності? Що стоїть за цим: змагання, суперництво чи якась підкресленість наслідування доброго приходу? А може "Наказ" батька Ізраїля Маркевича Бродського - закон для синів?
   "Не одна сотня бідних людей проживала виключно на ті кошти, які їй давав Ізраїль Бродський", - писала газета "Киевское слово". У нього було ще багато планів благодійницького характеру, але вже не встиг того зробити - у вересні 1888 року його не стало. Дітям своїм він залишив "Наказ", щоб вони продовжували розпоряджатися залишеним ним багатством, щоб по дорозі доброчинства йшли його слідами, щоб виявилися гідними дітьми гідного батька.
   Сини справді виявилися гідними батьківського імені.
   Ось взірець нащадкам вшанування Батьківського Слова: Наказ батька - Закон для сина!
   Саме Лев Бродський виділив 8 тис рублів, що складало з попередньою заставою 15 тис. рублів на будівництво Єлисаветградського трамваю.
   Кошти складали 95% від його вартості.
   У всіх нас одна Батьківщина. Але у кожного є своя маленька батьківщина - місце, де ти народився, пізнав світ, обрав свій життєвий шлях. Нас, кіровоградців, об'єднує і робить земляками наше рідне місто - Кіровоград. І ми пишаємось ним, його степовою красою.
   Запрошуємо відвідати наше рідне місто та обласний краєзнавчий музей, де можна дізнатись дуже багато цікавого з минулого.
   В експозиційних залах є світлини старих вулиць Єлисаветграда, якими колись бігав трамвай, світлини депо і навіть трамвайний квиток...
   Отож, любімо своє рідне місто. Воно єдине, неповторне...

Завжди закохана у свій Єлисаветград-
Кіровоград Галина Стужук, молодший
науковий співробітник обласного
краєзнавчого музею

P.S.  Стосовно брехні, пафосу та неточностей. Трамвай в Єлисаветграді п'ятий в Україні, після Києва, Львова та Чернівців і Катеринослава. Два останніх міста випередили нинішній Кіровоград з електричним трамваєм на лічені дні 1897 року. Забудьте про імперію пані Стужук, а ще пригадайте, що ви не народилися в Кіровограді, а лише заїхали в ньому помешкать...

 В Імперії наше місто обігнало Москву і Пітер, і це приємно. Але пан Пашутін кілька років зволікав з будівництвом трамваю у місті... Коментарі зайві.

Категорія: Мої статті | Додав: graf (20.12.2010)
Переглядів: 229 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz