|
|
 |
Каталог статей |
 |
Забудькуваті правоохоронці і жадібні політики
 Коротка, але повчальна історія про забудькуватих правоохоронців і жадібних політиків.
Затримання міліцією члена «Тризубу» Максима Кушніра продемонструвало
щонайменше дві аксіоми. Перша: правоохоронцям плювати з високої гори, як
себе почуває родина заарештованого, яка нічого не знає про цей арешт. І
друга: політикам до лампочки, коли і з якої нагоди розмахувати
партійними прапорами – якби лише розмахувати, а не допомагати реальними
вчинками.
Нагадаємо коротко, що сталося. О 10 ранку 11 січня Максим Кушнір
вийшов з роботи випити кави – і не повернувся. Як з'ясувалося згодом,
його затримали співробітники міліції – начебто за дрібне хуліганство – і
«забули» повідомити родичам про арешт. Місцеві політики – зокрема, ВО
«Свобода» – поспішили заявити про політичні репресії. Максим уже вийшов
на волю і події поки ніяк не коментує.
Спочатку про слуг Закону. Якщо пекло існує, то винні в тому, що не
сповістили сім'ю Максима про його затримання, крутитимуться там на
сковорідках не одну добу. Щонайменше десять – по дві за кожну, які
«тризубівець» провів у ізоляторі тимчасового тримання. А начальника
відділу громадської безпеки УМВС в області Георгія Волкова посадять на
15 діб у котли з гарячою смолою, бо він брехав людям в очі і не
червонів: «Ми зобов'язані повідомити в перший же день. І ми це зробили».
Поряд із грішниками в погонах підсмажуватимуться політики. Місцева
«Свобода» використала історію з Кушніром просто як ще одну нагоду
попіарити себе, улюблених. Захист свого соратника, протести проти
репресій? Дзуськи!
– Чому до Максима не пустили в перший же день адвоката?! – кричав в
обличчя заступнику начальника УМВС в області Олегу Вітюгову лідер
обласної організації «Свободи» Олександр Ромащенко.
– А чому «Свобода» не найняла в перший же день Максиму адвоката, а потім
уже побігла з прапорами центром Кіровограда? – хочеться запитати у пана
Ромащенка.
Організувати мітинг із кількох десятків активістів, які прийшли на нього
не за гроші, дешевше. Хоча, звісно, він так не відповість.
Отже, два висновки.
На місці Максима Кушніра може опинитися кожен пересічний українець.
Добре, якщо потім доведеться лише пояснювати дружині, що був ці кілька
діб не у коханки, а в камері ізолятора. Значно гірше, якщо у когось
через нехлюйство міліціонерів не витримає серце.
І не треба надіятися, що допоможуть політики. Максимум – помахають
прапорами і покричать гасла. Реальну допомогу зазвичай надають ті, що
найменше волають.
Андрій Лисенко, «Новини Кіровоградщини»
http://novosti.kr.ua/index.php?cat=11&catop=list&newsID=2006&newsop=select
|
| Категорія: Мої статті | Додав: graf (26.01.2011)
|
| Переглядів: 433
| Рейтинг: 0.0/0 |
|
 |
Copyright MyCorp © 2024 |
 |
|
|
