УНП в Кіровоградської  області одна з двох насправді правих партій, що на минулих виборах виказала свою присутність у політикумі та ознаки життя. Всі інші крім УНП та ВО «Свобода» повелися зовні дивно, але природньо через пустоту кадрової скриньки і непопулярність у того, хто на один день стає вершителем долі - виборцем. Всі партії,  які правіше центру та хворішими на лібералізм та політичне беззсилля мали дуже маленькі списки кандидатів або навіть взагалі не мали нічого: ні кандидатів, ні передставників в комісіях, ні змоги та бажання політичної суперечки. Тому і не дивні їх результати.

 УНП на Кіровоградщині поки що ті суспільно-політичні болячки  майже обійшли. Про це свідчать і підсумки виборів, де трохи попереду,  але  всього навсього зовнішньо була  лише ВО «Свобода». У підсумку  галаслива ВО «Свобода» ,здобувши вищий відсоток у рейтингу, отримала ту ж саму  партійну «дірку від бублика, що і УНП, але  начисто залишилась блідою в мажорітарних змаганнях . Підсумок такий,  що на терені Кіровоградщини ВО «Свобода»  має всього два депутатських місця проти сімнадцяти у УНП. Нині настала ніби п’ятирічка з «свіжим подихом», але оптпимізму виборцям вона не дає, про що говорить явка виборців нижча за 40%.

 Загалом же влада на Кіровоградщині в чергове змінила колір. Трансформація від червоного до помаранчового змінилася майже тотальним посинінням  синіх. Що відбудеться до наступних місцевих виборів майже непрогнозовано, хоча багатьом партіям світять примарні перспективи і на недалеких парламентських. Багатопартійна розпорошеність зіграла з багатьма політичними партіями поганий жарт.  Швидка комплектація штабів лише під вибори політичними злодюжками та заробітчанами за відсутності ідеолгічних засад та реальних політичних гравців багатьом гикнулася політичною відстороненістю виборця. Всі невдачі малопомітних  логічно можна вибачити дебютантам, на зразок «Удар», «Зелені», «Нова Політика», « Народна влада»та їм подібним. Але  згасання НРУ, «Нашої України», Народної партії Литвина, невиразність ЄЦ та низки інших були не стільки сюрпризом, скільки гіркою закономіністю.

 Найбільшого фіаско після «Нашої України» зазнала в області «Батьківщина», бо  не пройшли марно порожні обіцянки, відмова Валерія Кальченка від крісла міського голови Кіровограда,  співпраця з комуністом Пузаковим та фактор Лозинського. Скільки не мовчи чи не бреши, але виборець має свою пам'ять до якої відкладає все сам і на свій розсуд.

П’ятирічка з «свіжим подихом» для парламентських виборів перетворюється в черговий спринт, на який не у всіх вистачить повітря і сил. УНП на Кіровоградщині впевнена, що має надію.