Четвер, 29.06.2017, 04:59
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Незвичайне рандеву з ниточкою

У дивину мені було побачити чоловіків-вишивальників на виставці суто жіночого спрямування та інтересів. Тим більше з тих, кого знаєш. Але ж маємо повноцінного пана Анатолія, з котрим давніше познайомилися за суто чоловічих обставин. Чув, де він народився, відаєш, де працював, маєш спільних знайомих, яких не зустріти у такому витонченому товаристві й серед естетично довершених та вишуканих творів. Він виставляє на публічний огляд ікони, артистично оздоблені його міцними чоловічими руками. Але чому дивуватися – кожна людська особистість є неповторною настільки, що ніколи й не розгадаєш всі її загадки. Часом навіть сам себе не можеш розгадати. Це я до того, що, побачивши виставку, раптом і самому захотілося вигаптувати чи сплести надзвичайно красиву ажурну фіранку, яку колись побачив чи наяву, чи уві сні.



Мовиться про виставку творів Кіровоградського клубу народних ремесел «Ниточка», що діє при обласній бібліотеці імені Дмитра Чижевського. Очі розбігаються, а погляд тулиться до шитва металізованою ниткою І.Яровенко, міських пейзажів О.Рум’янцевої, рушників О.Журавльової.

Але публіка тут була не тільки жіноча. Отож, наведемо кілька думок та, можливо, висновків про місце чоловіка в сьогоденні, що прозвучали саме з чоловічих уст.

Поштивого віку Пилип Бойко, у минулому учитель математики, заявив, що у середовищі «Ниточки» знайшов себе після виходу на пенсію. Тут черпає натхнення й інтерес до дня теперішнього та завтрашнього, бо, що не кажи, вік притупляє почування, а реалії такі неозначені. Створив вишиваний триптих «Не у минуле, а в майбутнє, до тебе я, Тарасе, йду…» і щасливий тим. Бо висловив, що намріялося, що збулося й не збулося. Є ще в нього серія робіт «Пори року». Та Пилип Іванович захоплено показує роботи під такою ж назвою, виконані Тамарою Шабаліною. «Оце справжнє мистецтво, авторське, а не виконане з чужого голосу. Я ось не вмію малювати, і тому вважаю себе не настільки самобутнім» – каже по-лицарськи чоловік.

Друг-журналіст не намилується вишуканими за гамою та формою бісерними плетивами бус, кольє, браслетів з-під рук майстрині Дацюк.

– А я не минаю жодної виставки, проведеної цим клубом, – ділиться  колоритний дідусь у вишиванці й кожусі. Це – Микола Марченко. Продовжує:

– Тут мені завжди затишно. Душа й серце радіють, хоча сам не займаюся ніяким рукоділлям. А виставки де тільки не проводилися – це вже четверта тільки в художньому музеї. Були експозиції в обласній філармонії, на хуторі «Надія», в центральній бібліотеці.

Виїздили члени клубу кілька разів на покази до Києва, бували у Голій Пристані, Черкасах. Бачили їх роботи Тула, Воронеж, Москва, Курськ.

Є, як на кожній виставці, роботи й слабкіші, але зігріті вони всі таким теплом й бажанням самореалізації, що вже цим стають у ряд довершених.

Клуб веде велику просвітницьку роботу. Адже не назвеш інакше майстер-класи в різних техніках від «Ниточки» та ознайомлення з її колекцією старовинних ремесел з так званої «Бабусиної скриньки». До речі, з 9 до 14 лютого в художньому музеї відбудуться такі майстер-класи, повідомила Наталія Ніжнікова – творець і керівник клубу, людина, закохана в свою справу та в кожного зі 120 організованих ентузіастів.

 

Микола Лисогор

Категорія: Мої статті | Додав: graf (11.02.2011)
Переглядів: 160 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz