У п’ятницю масовики-затійники на чолі з невтомно-оптимістичною пані Шустер ще раз порадували глядачів телевізійними проблемами та аналітикою про них. І правильно ви здогадалися, що просвітив нас ще раз «Журналістський бочонок».

Бурхливі події в Єгипті спонукали місцевих політологів лише на пораду, аби кіровоградці не їхали до тієї неспокійної країни без нагальної потреби. Подумали, мабуть, що бабця з наступного сюжету про висохлі криниці в її рідному селі знечів’я захотіла напитися домашньої водиці перед від’їздом на далекі єгипетські пляжі. Забули, убогі, що в Україні також зараз не з медом, і якщо люд розповзається в усі боки, то зовсім не на курорти.

У цьому суто місцевому сюжеті йшлося, як легким рухом руки, достеменно, ніби у прониркуватого Геші Козодоєва з «Діамантової руки», була ліквідована водна проблема. І якби не особиста участь обласних достойників у наведенні порядку , то невідомо, чи стало б чим засльозені очі промити після перегляду «Бочонка».

Крім того показали, як важко втілювати у життя освітню реформу, коли вимагається, щоб вовки були ситі і кози цілі. Чи можливо, всупереч народній мудрості таке, залишимо на совісті майстрів розмовного жанру.

Остання замальовка торкнулася сплеску на Кіровоградщині ціни на гречку і про закупівлю її в Китаї. Хтось може й зрозумів, чому так трапилося, але не з нашого телевізора-просвітителя. Звідти глядачі лише дізналися, що китайці гречку не їдять, тому й не проти реалізувати її тут. Нічого не маємо до гостя Сергія Замураєва, коли він не «вкурив» тему. Немає претензій і до його мовних уподобань, але чому так залюбки прокололися такі досвідчені, як вони вважають, зубри пера і мікрофону?. Тому й запитання до штатних майстрів розмовного жанру. Де ви проживаєте шановні? ви держслужбовці, чи ні? За податки з кого маєте шматок хліба з маслом та ікоркою?

Додамо ще невеличкий штрих. Коли б хтось випадково перемкнув на Перший національний, побачив – там теж, як під копірку, йшлося про Єгипет, реформу освіти й гречку. У Кисельова – те ж саме. Та тільки невиліковно наївні повірять, що тут обійшлося без темників! Різниця між передачами проглядалася в зовнішній картинці, де інколи «хвилю пускали» київські учасники дебатів з табору опозиції. У нашому ж кіровоградському болоті, якби хоч легесенький бриз. Оживлялася картинка тільки тоді, коли, наприклад, Валентина Бажан (учасниця того «форуму») чи забувшись, чи не знаючи законів жанру, вивезла на люди, що водну проблему освітили крім «Народного слова» ще кілька газет. А вимагалося, аби піклування про народ виказував виключно офіційний орган влади. Зате молоденька Вікторія Талашкевич уже освоїлася на новій ниві – вона ретельно перекладала газети на столі, ховаючи перед камерою логотипи. В обох випадках Шустер інстинктивно реагувала на дійство. То іронічно, навіть жалісливо, дивилася на увінчану сивиною редакторствуючу даму, то зірко і тривожно зиркала на молоду, та ранню. Відомо ж, коли хтось залюбки засвоює матеріал, там чекай найнесподіваніших ходів, у тому ж числі й кар’єрних. А так хотілося б ще походити у порадниках біля «тіла».

Отже наші Шустери далеко відстали від Шустерів столичних і їхній товар виявився не першого ґатунку.

Свого шоу Євгенія Михайлівна (Матвіївна) не зробила.

Ярема Різниченко