Четвер, 28.03.2024, 18:09
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 181
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Про нас вчорашніх і сьогоднішніх

Року не пройшло, як гостював у Кіровограді письменник Василь Шкляр, знайомлячи зацікавлених зі своїм романом «Чорний Ворон».

Критики величають Шкляра «батьком українського бестселера».. У його творчому доробку чимало відомих книжок, як от «Ключ», «Кров кажана», «Елементал»… До того ж, мав ще чим заінтригувати тутешніх. Адже дія твору розгортається не де-небудь, а в Чорному Лісі, в Холодному Яру, біля Цвітної, Капітанівки, Новомиргорода, Розумівки, Йосипівки (Кошарки), Красносілля, Гутницької і ще доброго десятка поселень, що локалізуються на колишній Херсонщині, а тепер Кіровоградщині.

А високий чин визволення рідного краю виконували наші від крові й плоті люди Пилип Хмара, Ларіон Завгородній, Денис Гупало, Мефодій Голик і ще тисячі інших. Та й сам Чорний Ворон є уособленням місцевого люду. Він об’єднав у собі кількох отаманів Миколу Скляра, Івана Чорноусова, Івана Чорногузька, Платона Черненка і ще з десяток

І справді, не лише в романі, а й реальності, оперував Чорний Ворон у Звенигородському, Черкаському, Єлисаветградському, Олександрійському, Чигиринському повітах, зокрема в Холодному Яру, лісі Чута, в Лебединських і Шполянських лісах, у районі сіл Товмач, Водяне, Шестаківка, Мліїв, містечок Білозір’я, Мокра Калигірка і Златопіль, станції Сердюківка, , міст Городища, Сміли, Черкас, Чигирина, Єлисаветграда, Знам’янки та ін. Про це зафіксували документи тієї епохи, знайдені письменником Романом Ковалем. Уже тоді було ясно, що вийшла небуденна річ.

І ось Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка присудив свою відзнаку письменнику Василю Шкляру за роман «Залишенець» («Чорний Ворон»).

Вручення Шевченківської премії відбувається традиційно у день народження Великого Кобзаря – 9 березня .

На тій зустрічі у Кіровограді пан Василь, відповідаючи на запитання, ділився письменницькими спостереженнями і висновками. Зокрема, сказав: «Мені нема чого виправдовуватися за цю книжку. Вона сама себе відстоїть.

А щодо того, як хто її сприймає, то скажу, що «Чорного ворона» треба читати з відкритим серцем. Хто не може читати з відкритим серцем, нехай читає її з калькулятором, тоді він побачить, що там негативних героїв більше серед українців, ніж серед інших націй. Це до того, що немає чого шпиняти автора за українськість, яка йому найбільше болить.

Гадаю, багатьох, у тому числі й українських критиків, вразило, що я називаю речі своїми іменами. Це чесна книжка! Якщо є якась гіперболізація, то це згідно з моїм романтичним жанром, де я показую ворога крізь призму сприймання українським населенням.

Ну не могли люди цю ординську навалу сприймати з якимись симпатіями.

А якщо хтось виказує до подібного упередження, то це їхні проблеми.

Великим мудрецем був батько українського націоналізму Микола Міхновський. Уявіть собі, ще в 1900 році він сказав, що нація, яка не визволиться до настання демократії, практично шансів не матиме. Через те так поспішали справжні українські патріоти, ідеологи, шукаючи визволення під час воєн. Героїв звинувачують, що вони співпрацювали якийсь час із фашистами… Та хоч із самим дияволом, аби лиш звільнити свою країну від окупанта. Тепер ми бачимо, наскільки був Микола Міхновський мудрим, бо в умовах демократії поновлювати історичну справедливість дуже важко.

Ті, хто прийшли до влади, говорять різні дурниці про Бандеру, Шухевича. Вони забирають Героя в Степана Бандери, водночас ставлять пам’ятник Сталіну. Але українець повинен розуміти, що правда в одному – справа Сталіна програна й засуджена всім світом, країна, яку він будував, розвалилася. Справа Гітлера програна і засуджена всім світом. Справа Бандери й Шухевича, які воювали проти тих і тих – виграна, їхня ідея втілилася в незалежну Україну. А тепер цих переможців сміють засуджувати.

Нам спеціально закидають провокаційну тезу, що десь у 2060 році процес зникнення української мови стане незворотним. Я за своєю природою песиміст і теж бачу великі загрози. Знаю, що такої України, за яку пролили ріки крові – своєї і чужої – наші герої, уже ніколи не буде, на жаль.

Українське село – основа нації – абсолютно знищене. Таким, як воно було – з традиціями, глибиною душі, - уже ніколи не буде. Та все одно говорити, що українська мова зникне, - це все одно що сказати: зникне українська нація. І чим більший опір відчуватимуть українці, тим більше вони консолідуватимуться.

Звісно, якщо москаль до тебе звертається своєю мовою і ти йому відповідаєш його ж мовою, що часто в українців буває, то через якийсь час українська й справді може зникнути. З цього боку, я справді відчуваю велику загрозу.

На жаль, у підневільних націях письменник завжди брав на себе роль проповідника. Це шкодить чистому мистецтву. Художній твір не повинен бути тенденційним, бо політичні наголоси йому завжди шкодять. В інших розвинених націях письменник займається суто мистецтвом. А українські письменники 99 відсотків сил віддають на те, щоб українці залишилися українцями.

Тому й подаємо письменницький протестний голос проти безчинств, що творяться в нашій освіті, культурі й політиці. Тільки, що не йдемо до Холодного Яру зі зброєю в руках, бо зараз інша ситуація».

Переконані, що сповідувані Василем Шклярем переконання, залишаються близькими й нам, нащадкам великих холодноярців.

 

Леонід Багацький

Категорія: Мої статті | Додав: graf (17.02.2011)
Переглядів: 433 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz