На пряму лінію з Президентом України Кіровоград «запустили» першим з двома підготовленими «телезірками». А через десять хвилин дозволили гурту опозиціонерів, які чомусь не зрозуміли, що «життя покращилось», роз почати свою акцію. Їх була майже сотня, яку з усіх боків на відео знімали всі кому не ліньки, від місцевих телеканалів до міліції та СБУ.

 «Розмова з Президентом» вийшла організовано вдалою, а що буде після тих розмов? Говорити політики в Україні навчилися, а частина навіть не вірити тим балачкам, але не більша. Саме через це виконання обіцяного для ураїнців перед виборами  через рік замінили «розмовою з Президентом». Краще було б навпаки. На жаль, перша особа країни час від часу переходив на іноземну мову. Що це приклад від Папи Римського, що вітається різними мовами чи неповага до держави та титульної нації? Звичайно що ні, бо не було чутно ні кримськотатарської, ні румунської чи польської.  А росіянам ніби визначили за якісь заслуги особливий статус, і це не єднає України, бо якщо рівні, то рівні  без привілеїв.

 Спільна акція була організована Кіровоградськими обласними організаціями  УНП, БЮТ, ВО «Свобода», НРУ, «Наша Україна», під назвою «День жалоби за українською демократією. Хвилина мовчання» відбулася на площі Кірова у Кіровограді 25 лютого. Патріотів, мабуть через мороз та вітер, було не дуже багато. А можливо хотіли таки ще раз подивитися телевізор.

  Під час акції було організовано збір запитань і побажань Президенту України Віктору Януковичу. Мета акції – звернути увагу громади і влади на політичні події в Україні: загрозу існуванню громадянського суспільства, порушення прав і свобод громадян, політичний тиск на дрібний і середній бізнес, цензуру в ЗМІ.Питання до Януковича будуть передані голові Кіровоградської ОДА Сергію Ларіну, який у свою чергу передасть їх до Адміністрації Президента. Приємних запитань серед них не було…

  Акція завершилася хвилиною мовчання. А поруч весь цей час у двох кроках також мирно «вирував» вдвічи менший гурт регіоналів, біля екрана, на якому у сонячний день нічого і не розгледиш, в тому числі і покращення життя. Здається, що Україну надовго перетворили в країну мрій та обіцянок.

Поруч з теле-шоу стояло ніби два світи  протилежні один одному. А Україні для майбутніх успіхів потрібна єдність. Але до неї далеко, бо замість цього хтось настирно час від часу підкидає питання мови, преться в різні телеефіри з вигаданою росіянами та комуністами «історією», збуджуючи суспільство, яке повинно шукати шлях єдності і працювати на краю економічної прірви, щоб піти від неї подалі. Але хтось цього не хоче… А кому у світі потрібна сильна, заможна і безпроблемна Україна крім самих українців? Сильні конкуренти не потрібні нікому… Тому і зявляється в нашому суспільстві штучно підсунуті під ніс проблеми, а коли ми їх намагаємося не помічати, то нам їх через ЗМІ прямо у вуха та в очі сунуть. Щось подібне і з цією «розмовою».. Звернення до народу не діють – потрібні новітні витончені і особливі форми загравання та навіювання. Так витончено тиснуть на ЗМІ, про що журналісти  прямо у вічі говорили Віктор Федоровичу. А у відповідь: «Наведіть пиклади… Хто це робить… А до чого тут я, це ж оті і оті… Я з ними поговорю». І знову «поговорю»… А коли настане «час справ», не лише кримінальних для опозиції?