З легкої руки обласного «батька» та «газеты для думающих читателей» вкупі з телебаченням пішов гуляти Кіровоградщиною новий крилатий вислів: «бить копытом», в смысле, проявлять активность и рвение в работе. «Главное, – считает губернатор, – нам удалось разбудить, расшевелить, растормошить область. Теперь – не останавливаться на достигнутом, хотя головокружения от успеха у нас нет». Ну, звідки з’явилося «головокружение от успехов» – відомо. Незабутній Йосиф Віссаріонович і така ж вікопомна колективізація!

А де народилося словосполучення «бить копытами»? Дуже воно чимось невловимо нагадує «откинуть копыта», «дать на лапу», «рвать когти» тощо. Може звідти, з Одеси від «одеських джентльменів», чи з Ростова-на-Дону від тамтешніх вуркаганів?  Про Донецьк не згадую.

Але ж, ні, ну, як же, офіційна людина такого не скаже! Це, мабуть, все-таки, з російської класики. Невелике філологічне дослідження привело не до Пушкіна, Буніна чи Єсеніна, а навпрошки до Льва Ошаніна. Є в нього такий приспів до радянської пісні часів другої  світової війни:

В бой за Родину!

В бой за Сталина!

За него сумеем постоять!

Кони сытые

Бьют копытами.

По руке нам шашки рукоять!

Як бачимо, теж  певною мірою для когось класика, але з дещо, так би мовити, не дуже зручного ракурсу. До того ж, згадувати сьогодні про ситих коней якось не випадає. Не стало життя «кращим вже сьогодні»…Та й «бити копитами» зовсім не значить «тягнути плуга», про що говорять нагорі в Києві. У світлі сказаного, хто підказав «губернатору» такий крутий  агітаційний слоган, здогадатися неважко. Звичайно ж, одеські джентльмени і леді, PR-майстри, котрі визирають з кожної шпарини навколо нього, довірливого нашого. Незабаром і він нам, мабуть, заспіває – «мошеш спать спокойно..» . Як влада нас гарно заколісує.

Ярема Різниченко