Коти – ссавці сімейства котячих загону хижих, що володіють безліччю корисних властивостей, деякі з яких є недоведеними, а більшість – не сформульованими. Мають майже невичерпний ресурс у вигляді дев’яти життів і помирають, в основному, від цікавості. У різні історичні епохи атмосфера відносин між людиною та кішкою коливалась немов стрілка барометра: від любові і обожнювання у Стародавньому Єгипті до переслідувань у Середньовічній Європі з боку тих, у серці яких жевріла побутова чортівня. Всім відомі, наприклад,  забобони щодо чорної кішки, яка приносить нещастя.

Цим найпопулярнішим домашнім улюбленцям сучасності гріх скаржитись на брак уваги з боку людей, однак нестримне бажання численних любителів і власників котів мати на календарі спеціальний день, в який вони можуть особливим чином проявити до них свою любов і повагу, породило це, дещо дивне, свято.

  На різних континентах це свято відзначається по-різному: як влучно зазначила Феліс Гато з Чеширського фелінологічного інституту, «1 березня VIP-коти відпочивають на Кот д’Азур, африканські коти голодують у Кот д’Івуарі, а пострадянські коти п’ють валер’янку десь у Котовську Одеської області». Одинз відвідувачів виставки говорив про котів української національності, які не лише їдять сало,але і розуміють українську мову. Йому заперечили, мало не обізваши котів космополітами чи інтернаціоналістами, що всі поголовно з солідарності їдять сало. Але, вибачте, хто в Африці годує котів салом?

На виставці представлено твори живопису, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва та фотороботи, на яких головними дійовими особами яких є коти. Частина робіт присвячена вуличним котам та котячій безпритульності. Невтомні ветерани сотень смітників з фотороботи А. Шкоди «В черзі за гламуром» (2010) живуть невмирущою надією та керуються слушною думкою, що там де попіл – там і діамант.

Якщо вірити Емілю Кроткому, кішки полюбляють висоту і мріють про крила, щоб скуштувати летючих мишей. Персонажі робіт І. Шестакової «Коти прилетіли» (2011) та В. Луценко «Уроки верхолазання» (2010) роблять спроби перебороти природу і наблизитися до цього ідеалу.

Художня робота В. Крайньої «Пограйтеся зі мною» (2011) натякає, що коти завжди раді побавитися не лише з хазяїном, а й будь з ким. Як свідчить статистика, під час таких забавок коти дряпаються і кусаються найчастіше від надлишку почуттів, коли сила любові відключає в них останні гальма.

Як не дивно, за багато тисячоліть спільного проживання, люди так і не навчилися отримувати з котів хоч якусь господарську користь, окрім відлову мишей. Теми взаємовідносин котів і мишей розкривається у роботах І. Поляруш «Кіт у мішку» (2011) та Р. Корсун «Леопольд! Давай жити дружньо» (2011).

Діти абсолютно по-особливому відчувають і бачать навколишній світ, їх сприйняття ще не спотворено дорослим світом, ідеї вільні, стиль часто природно оригінальний і, звичайно, діти люблять котів і охоче малюють їх. До певного часу їх сприйняття світу подібне чимось до кошачого. Особливо охоче це роблять вихованці студії образотворчого мистецтва «Соняшник» під керівництвом Ірини Зантарія, які представили на виставку свою 21 "котячу” роботу. Майже всі молоді автори завітали на відкриття виставки присвяченої своїм домашнім улюбленцям.

Крім котів, єдине, що поєднує анімалістичні твори, представлені на виставці, це котячі очі, у глибині яких таємниця народження Всесвіту. Всесвітній день котів – це чудова нагода для людини проявити свою любов до цих тварин. А у ширшому сенсі – день позитивного сприйняття життя у всіх його проявах.

В музеї  розпочалася і триває «котовасія», принаймні в одному з його залів точно.

Анатолій Авдєєв