Розповідь про Армана Емманюеля Софі Септимані до Плессі Рішельє,
потомка знаменитого кардинала Рішельє, градоначальника Одеси, який під
час епідемії чуми в 1813 році приїздив до Єлисаветграда
Хто б не приїздив у перлину на березі Черного моря красуню Одесу,
неодмінно відвідує чарівний Приморський бульвар і єдиний у своєму роді
архітектурний ансамбль, до якого входять знамениті Потьомкінські сходи,
два циркульні будинки і пам’ятник дюку Рішельє. Пам’ятник взагалі є символом Одеси, без нього уявити місто просто неможливо.
… Повне ім’я цієї людини Арман Емманюель Софі Септимані до Плессі
Рішельє. Він потомок знаменитого герцога кардинала Рішельє, який багато
в чому визначив політику Франції у ХVІІ столітті. Коли у 1790 році
вибухнула Велика Французька революція, Арман Рішельє, не сприйнявши її,
виїхав до Росії і вступив тут до армії. Катерина друга, налякана
недавнім повстанням козаків і селян під керівництвом О.Пугачова, мов
вогню, боялася революції. Тому французу, який покинув батьківщину через
революцію, вона присвоїла офіцерське звання і направила на службу у полк
Михайла Кутузова, що базувався у Єлизаветграді. Дюк Рішельє був
хоробрим офіцером, відзначився при штурмі Ізмаїла, за що одержав орден
св.Георгія та золоту шпагу, йому було присвоєно звання
генерал-лейтенанта.
Важливою сторінкою біографії французького герцога є його участь у
заселенні Причорноморських степів. Він особливо дбав про облаштування
переселенців із Лівобережної України, про що свідчать архівні документи.
Разом із своїм земляком де Рибасом Рішельє збудував місто біля
колишньої турецької фортеці Хаджибей. Основною робочою силою на
будівництві Одеси були українські козаки. Уважний і пунктуальний француз
не міг не помітити старанності, майстерності будівельників. Він
пройнявся любов’ю і повагою до них, часто спілкувався з козаками,
радився з багатьох питань.
У 1803 році Армана Емманюеля Рішельє (на російський лад його
"перехрестили” Еммануїл Йосипович) призначили градоначальником Одеси.
Через два роки він став генерал-губернатором Новоросійського краю, до
якого входив і Єлизаветград. У червні 1813 року наше місто спіткала
страшна біда – сюди занесли чуму. На боротьбу із епідемією були залучені
всі сили. Генерал-губернатор Рішельє взяв під особистий контроль
ситуацію. На початку травня він прибув у Єлизаветград, щоб очолити
заходи щодо боротьби з чумою. Майже місяць перебував у місті губернатор,
організовуючи рятівні роботи, налагоджуючи діяльність лікувальних,
санітарно-епідемічних закладів. Для боротьби з епідемією місто було
поділено на дільниці, які очолювали призначені особисто Рішельє
наглядачі. В їхні обов’язки входило щодня інформувати губернатора про
стан здоров’я мешканців міста. Виявлених хворих негайно відправляли у
військовий шпиталь.
Окрім рішучих заходів, яких вжив губернатор, він особистим
прикладом надихав городян на боротьбу із страшною хворобою. Налякані
розмахом епідемії, не знаючи – як з нею боротися, люди навіть
відмовлялися ховати померлих. Аби підбадьорити людей, розвіяти їх
магічний жах перед можливими наслідками, дюк Рішельє сам взяв у руки
лопату і разом з підлеглими поховав одного з небіжників. Хто знає, яка
доля чекала на дванадцятитисячне населення міста, якби не мужні дії
француза.
Перед від’їздом із Єлизаветграда дюк Рішельє залишив місцевій
владі наказ-попередження щодо недопущення подібних епідемій у
майбутньому. Він зазначив:”Необхідно звертати увагу на добробут народу
тутешнього краю… Я настійно підтверджую не послябляти заходи для
запобігання міста від подібних нещасть… Жоден хворий у місті не повинен
залишитися поза увагою місцевої влади…”.
У 1814 році, коли впала диктатура Наполеона, Арман Емманюель
Рішельє полишив Росію і відбув у милу його серцю Францію. Прибувши на
батьківщину, він надіслав із Парижа листа на ім’я виконуючого обов’язки
Одеського міського голови генерал-губернатора Кобле. У ньому він писав:
"Управляючи новоросійськими губерніями, я звик не відділяти мого щастя
від мешканців цього краю. Береги Чорного моря стали для мене новою,
дорогою серцю вітчизною, а ставлення і вдячність жителів до мене і моїх
зусиль для їхньої користі назавжди прикували мене до цього краю”.
На закінчення цього дослідження наведу слова тодішнього міського
голови О.Пашутіна: "Пам’ять про благодійну діяльність Еммануїла
Йосиповича дюка-де-Рішельє щодо припинення епідемії чуми надовго
збережуть громадяни Єлизаветграда. Що виразилось у тій готовності, з
якою вони взяли участь у спорудженні його сіятельству пам’ятника в
Одесі”.
Пам’ятник дюку Рішельє в Одесі відкрито навесні 1828 року. Жителі
міста над Інгулом внесли в його спорудження значну частку. Отож, коли
ви, шановні земляки, буваєте в Одесі, знайте, пам’ятник, що стоїть на
приморському бульварі і який щодня оглядають сотні туристів з усього
світу, споруджений і за участі мешканців Єлизаветграда.
