Що трапилося, чому давно вже не віщує з екрану головний шоумен обласних телепрограм? Правдивіше, шоуменша. Раніше було, що без Гриця ніщо не освятиться, а тут таке. Отож, глядач страждає в невідомості.

Швидкоплинне журналістське розслідування не дало результату. Одні джерела свідчать, що пані Шустер нібито супроводжує високого посадовця (здогадайтеся, якого?) в зарубіжному турне. А той «занедужав десь в дорозі», що віз ніяк не довезе його додому. Ось разом на тому возі доводиться трястися і нашій героїні.

Інші твердять, ніби у відпустці жіночка. Замордувалася зовсім, готуючи задушевний телеміст між народом і Президентом. А там, самі розумієте, і правильних представників з гущі народу потрібно відкопати, і пряму мову тих відшліфувати так, щоб у гаранта настрій не спаскудився. Одночасно тексти повинні бути й дещо критичні. Тобто, «нам нужны Салтыковы-Щедрины и такие Гоголи, чтобы нас не трогали». Потрібно було ще й слідкувати, аби, крий Боже, якийсь відщепенець-людиноненависник не кинув на екран яйцем.  До слова, турбот повний рот…

  А ще хтось заявляє:  «Виїхала знана журналістка кудись у тепліші краї на нове постійне місце проживання. Двічі подискутувала в теле-шоу «Журналістський бочонок», затьмаривши інших своїм  «вишуканим десь в закутках» інтелектом, та й досить. Тому й «Бочонока» не видно, кудись закотився чи що, розгубивши своїх «діогенів». Не виключено, що й передачу наша пані послала… на багатші села. В такому випадку час повідомляти в Інтерпол про пропажу, аби повернути, бо передача була настільки актуальною, що тепер уже й посміятися немає  з чого, дивлячись на обласний телеекран.

Дехто переконаний в тім, що творчу кризу з «Бочонком» помітив «сам». Але сценаристам-постановникам вдалося перекинути невдачу з хворої голови на здорову. Інакше навіщо було роздмухувати «справу масона Мощинського». Мовляв, ось хто винен! Якщо в майбутньому виникне подібна «справа масона Мурованого», то таке припущення щодо «бондаря» в білому костюмчику та червоній сорочечці  буде зовсім ніби не безпідставне. Як не крути, але в народі пішов поголос, що в «Бочонку» прокисло пиво.

Але ті, хто добре знають Євгенію Михайлівну (Матвіївну), видають на люди свою версію. Вона тихенько сидить дома, заїдаючи повсякдення курятинкою, попиваючи чайок з вершками, бо не з тих вона людей, хто, вибачте, «рватиме отвір», коли немає головного глядача. І що їй якісь  там заступники, коли вона сама уявляє себе, якщо не першою, але й не другою.

Ось, бачте, скільки сюжетів випливає з простого факту відсутності на  малих людях головної «медіа-прими» Кіровоградщини. «А город подумал –ученья ідут…» Але про все це знає лише Сама, тобто Євгегія, а по батькові підставте самі згідно з вашим вишуканим смаком.

 Журналісти в Кіровограді зникають загадково… А чи бажають мешканці міста  та області щоб таке діялось? А можливо вони ще бажають щоб вони… потім ще і не знаходились чи не повертались на телеекран?

Ярема Різниченко, Михайло Листопад