Цей  колись промовистий газетний вираз став назвою першої книги відомого кіровоградського журналіста Броніслава Куманського. За час свого перебування на журналістській ниві Броніслав Петрович написав тисячі статей.  Але все газетне з часом осідає в архівах, найкраще можуть перечитати лише фани та фахівці з накопиченого «загашника» вирізок того що сподобалось, а тисячні тиражі газет зникають у небуття. Віднині частина найкращих статей заслуженого журналіста України потрапила і зафіксувалася у збірці «Повертаючись до надрукованого».

 Творча зустріч та презентація нового видання пройшла у літературно-меморіальному музеї Івана Карпенка-Карого в Кіровограді. Невеличкий зал був переповнений колегами, студентами, що вирішили стати журналістами та просто друзями публіциста. Зустріч була цікавою, навіть не зважаючи на неактивність  майбутніх журналістів. Таку  поведінку мотивовано можна списати та «всмоктування досвіду».

 Ведуча на презентації поетеса Антоніна Корінь розповіла про книжку, про автора, про власні враження та запросила до слова автора. А автор   розповів про себе, про прихід в журналістику, про життєві університету та свою першу і останню догану в газеті. Цікавими були розповіді про старше покоління журналістів, та те як доводилося працювати в умовах тоталітарного буття під прапором марксизму-ленінізму. Навіть знаючи Броніслава Петровича бути на цій презентації було дуже цікаво. А коли у нього злетіло з вуст, що він немає учнів, ту я не витримав: « Чому немає? А я?!»  І дійсно, він ніде не викладав, до нього нікого ніколи не закріплювали підшефних, але ми молодші у нього вчилися. Так яскравих журналістів в Кіровограді мало, і для їх підрахунку вистачає пальців двох рук,  і  мабуть ще й залишаться.  І власне, я першим зізнався, що не лише зачитувався глибокими аргументованими та яскравими статтями Броніслава Петровича та вчився на них нелегкому ремеслу.

Один з присутніх колег подякував за книжку, яка  дає йому нині змогу не тримати в його зібранні частину газетних вирізок статей Броніслава Петровича.  А ще крім квітів  відомого журналіста вітали піснями, брали автографи та просили продовжити започатковане і  видати другу збірку. Присутні студенти отримали  від автора  подарунок до університетської бібліотеки кілька примірників книжки та отримали  певної міри майстер-клас.

«Повертаючись до надрукованого» є гарним починанням,  бо статті не втратили своєї актуальності і нині, і лише прикро, що нове керівництво обласної газети «Народне слово», не зрозуміло свою кадрову втрату, адже ще за кілька тижнів до тої зміни власників крісел Броніслав Петрович був на «передовій».  Нині він теж пише, теж друкується,  але  не звично - не у себе в газеті.  Але кіровоградським інтернет-виданням « Сурма» та « Український Новокозачин» випадає нагода друкувати на весь світ завжди свіжого і яскравого Броніслава Куманського.