Блакитні вогники з місцевого газу – не фантастика
Щоранку цікаві очі пасажирів з вікон усього, що
котиться на колесах, упираються у цінові щити біля бензозаправок. А там – цифри
танцюють танець маленьких лебедів… Так без засобів масової інформації усі
дізнаються, що в Лівії триває громадянська війна.
Росія сьогодні розпродує видобутий газ зі значними
скидками усім своїм європейським партнерам, крім України.
Зокрема,
споживачі Німеччини у 2010 році дістали знижку на 8 відсотків, Італії – на 16,
Латвії та Естонії – на 15, а Британія взагалі купувала російський газ аж на 27
відсотків дешевше, ніж у 2009 році.
У листопаді 2010-го Росія і Польща підписали новий газовий контракт до 2022 року
із знижкою на 10 відсотків (хоча спочатку планувалося до 2037, бо, як заявив
тоді прем’єр-міністр Польщі, «у дальшій перспективі потреби в російському газі
ми не бачимо»).
Причиною термінового «розпродажу» російського газу стала так звана газова
революція – початок масованого видобутку газу зі сланцевих порід у США (а
віднедавна й у Китаї) та приплив у Європу значних обсягів скрапленого газу з
Близького Сходу, які раніше споживали США.
Як стало відомо з преси, нині проводиться оцінка та йдуть перемовини про можливу
купівлю прав на родовища метану у вугільних пластах Західної України. Мова про
українську частину Люблінського вугільного басейну. Дослідження вказують, що
товщина формацій сланцевого газу на території цього басейну в Західній Україні
істотно більша, ніж в успішних полях сланцевого газу в США. Атмосфера у світі
сланцевого бізнесу нині нагадує «золоту лихоманку». Енергетичні компанії світу поспішають
вкласти свої мільярди у родовища, ліцензії і технології, пов’язані з видобутком
сланцевого газу.
Найзначнішим наслідком сланцевої революції є ліквідація прив’язки ціни
природного газу до вартості нафтопродуктів на світовому ринку. Це стосується
вже більшості споживачів у Європі, але досі не стосується України, ціна на газ
для якої жорстко прив’язана до ціни на нафту.
Нещодавно президент Янукович наважився на несподіваний крок. 15 лютого у
Вашингтоні уряди України та США підписали меморандум про співробітництво в
галузі розвідки сланцевого газу, за яким така розвідка здійснюватиметься за
рахунок США. За даними уряду, Україна має чи не найбільші в Європі родовища
горючого сланцю. Мабуть, неспроста влада заявила про намір України приєднатися
до Ініціативи прозорості у видобувних галузях (ЕІТІ).
Заявлено, що від британсько-голландської компанії Shell очікується початок
роботи з розвідки й безпосереднього видобування сланцевого газу в Україні. За
словами Віктора Януковича, ті проблеми, що виникли між компанією Shell та
українською компанією «Укргазвидобування», зокрема в судах, уже налагоджені.
Також усунено «непорозуміння» з податківцями та вирішено питання щодо ліцензії
для Shell.
На такому тлі ясно, чому керівництво Газпрому називає сланцевий газ «блефом». Голова
правління Газпрому Олексій Міллер, наприклад, заявив, що «сланцевий газ – це
добре спланована світова піар-кампанія, яких багато». Проте, російські компанії
входять у видобувні активи сланцевого газу. Бо бізнес – є бізнес.
Отже, сланцева ідея в разі побудови заводів з отримання скрапленого газу чи
початку видобутку скільки-небудь серйозного обсягу газу з нетрадиційних джерел
стане, без перебільшення, золотою жилою для майбутніх українських поколінь.
До закінчення дії нинішньої угоди у 2019 році слід істотно знизити
енергозалежність української економіки, яка нині є однією з найвищих у Європі,
збудувати завод (а краще кілька) з регазифікації скрапленого газу на
українському узбережжі та розвинути власне виробництво газу як з традиційних,
так і з нетрадиційних джерел.
Підписавши угоди із США та західними компаніями, Янукович зробив півкроку в
цьому напрямку. Якщо вірити «Вікілікс», російський прем’єр не в захопленні від
Януковича.
Останні рішення українського керівництва щодо газу, якщо вони будуть
послідовними, навряд чи подобатимуться Кремлю. Зате вкрай потрібні Україні.
Не так давно, у
квітні 2010 року, Кіровоградщину відвідав посол Естонії в Україні Яан Хейн. На
його зустрічі з головою ОДА Сергієм Ларіним йшлося про економічне
співробітництво Естонської республіки з нашою областю в різних сферах. Між
іншим, Естонія пропонувала партнерство в освоєнні сланцевого родовища,
відкритого ще в 60-х роках
минулого століття поблизу Бовтишки Олександрівського району. Річ у тім, що
прибалти мають багатющий досвід видобування і використання таких природних
багатств.
Бовтишське
родовище знаходиться у великій округлій западині типу кратера, яка має діаметр
22 кілометри. Нижня частина западини, що складається зі склоподібної маси,
перекривається піщано-глиняною товщею палеогенового віку. Прошарки горючих
сланців, що залягають серед цієї товщі, утворюють 5 горизонтів, з яких основний
(четвертий) залягає на глибині 220-250 метрів у центрі родовища і на глибині 30-50
метрів по периферії. Сумарна корисна товщина прошарків в межах 10-15 метрів.
Горючі сланці
характеризуються середньою наявністю золи – 62-63 відсотки, середнім
теплоутворенням 2850 ккал/кг та наявністю близько 18 відсотків смоли.
Запаси сланців
складають 3,7 мільярда тонн.
Можна лише
уявити, якими перспективами володіє область у разі найповнішого використання
власних енергетичних ресурсів. А це уран, буре вугілля та горючі сланці, що,
можливо, витягнуть область із депресивного стану. Чи просунулася вона хоч трохи
вперед майже за рік від того візиту?
Стан справ із
розробкою Бовтишського родовища горючих сланців розглядали на колегії ОДА, що
відбулася у жовтні минулого року. На території Кіровоградщини бурінням
свердловин проводиться геологічне вивчення
(попередня розвідка) 3-х кар’єрних полів із семи, на які умовно
розподілене все родовище, і одного кар’єрного поля (№ 2) в Кам’янському районі
Черкаської області. Розвідку поля № 1 проводить державне підприємство НАК
«Надра України» за державні кошти (закінчення робіт у 2013 році), кар’єрні поля
№№ 4-5 вивчаються ТОВ «Сланці України» з міста Києва (закінчення робіт
передбачено у 2014 році). За геологічне вивчення кар’єрного поля № 3 береться
київське підприємство «Ферроекспо», яке подало до Мінприроди України заяву щодо
продовження терміну дії спеціального дозволу на таке вивчення. А кар’єрні поля
№№ 6-7 ще не потрапили у сферу вивчення, оскільки заяв на дослідницьку
діяльність ще не надходило. За твердженнями обласних фахівців, перші вогники з
місцевого газу на конфорках кіровоградців, за найсприятливіших умов, зможуть
загорітися не раніше, ніж через десять років.
Микола Лисогор
| 
