Трохи минулого та майбутнього

Про ільменітові піски і пов’язані з ними титанові перспективи не лише району, а й області говорилося ще за радянських часів і не один рік періоду української незалежності. Але тільки наприкінці минулого 2010-го, як мовиться, віз зрушив із місця – після підписання соціальної угоди між ТОВ ПКФ «Велта» та Кіровоградською ОДА не лише розпочалися роботи біля Коробчиного з будівництва гірничодобувного комплексу, а вже й надійшли до бюджетів різних рівнів перші 2,6 млн грн за землевідведення та землекористування. Загалом же інвестиційні вливання проекту мають скласти 63 млн грн, а це - робочі місця (450 працюючих), розвиток інфраструктури для видобутку 185 тис. тонн на рік 96-процентного ільменітового концентрату тощо. Його, звісно, доведеться десь складувати перед тим, як залізницею відправляти вітчизняним або закордонним споживачам. Певна річ, постала проблема: як від кар’єру (Коробчинська сільська рада) доставити вантаж до залізничної станції (Новомиргородська міська рада).

Як потрапити з точки "А” до точки "Б”?

Теоретично - дуже просто. Практично – і складно, і затратно! Тим паче, коли їх розділяє річка В. Вись, ряд населених пунктів, непристосовані дороги. І... громадська думка. Новоспечені «велтівці», які після виборів дружно перебралися із затишних кабінетів райради і РДА й стали місцевими управлінцями, представниками "великого капіталу” з мільйонними оборотами, під відвантажувальний термінал запропонували використати (як варіант) територію колишнього міжколгоспбуду. Депутатів Костянтинівки і сільського голову, треба розуміти, довго умовляти не довелося. Тож... першого квітня (!) ц. р. на світ з’явилося рішення сільради № 35 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу права оренди на конкурентних засадах (аукціоні)”, де чорним по білому написано: "... сесія сільської ради ВИРІШИЛА: 1.Надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки несільськогосподарського призначення шляхом продажу права оренди на конкурентних засадах (аукціоні) строком на 30 років для розміщення дільниці відвантаження готової продукції загальною площею 2,5 га, в тому числі: забудованих земель - 2,5 га, з них: земель промисловості - 2,5 га, за рахунок земель промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики, оборони та іншого призначення, які перебувають у запасі та розташовані за адресою:...Новомиргородський район, с. Костянтинівка, вул. Леніна, 14 А...”

Як слово на папері відгукнеться?

Воно, це рішення, й обурило костянтинівську громаду, представники якої закалатали у всі дзвони. Звернулися й до нашої редакції, до міського голови, ясна річ, й до сільського: ”Шановний Володимир Іванович! (Сажевський. - Авт.) До Вас звертаються жителі села Костянтинівки з вимогою негайно відмінити незаконне рішення ... від 1 квітня 2011 року... Виділення ділянки для розміщення на ній пункту по завантаженню ільменітового концентрату ТОВ ПКФ "Велта” за 20 метрів від житлових будинків порушує будь-які санітарні та екологічні вимоги, так як мінерали титану, в тому числі і ільменіт, являються одним із природних джерел важких металів, а також включає в себе деяку кількість урану, який являється потенційним джерелом радіоактивного забруднення. Крім того, розміщення цього обєкта в межах села буде впливати і іншими чинниками на здоров’я людей - гул, вібрація...” Лише за два дні це звернення підписало 173 особи. Далі – пішло-поїхало. Чутки про "міну уповільненої дії” почали курсувати від Білої глини до Златополя і Листопадового. Потрібно було якось реагувати. Бізнесу -ТОВ ПКФ "Велта”, владі - РДА і райраді, сільській раді. Вирішено було 12 квітня провести сходку села. ...Зібралося в холодному клубі до сотні місцевого люду. Місця на сцені під двома державними стягами і цифрою "8” зайняли сільський голова В.І.Сажевський, перший заступник голови РДА (нещодавно призначений. - Авт.) І.В.Забажан, представники ТОВ ПКФ "Велта” О.В.Лазарєв та В.В.Гайовий. Між іншим, на сходці були помічені й депутати райради Т.Ф.Корнєйченко (КПУ), О.І.Барвінок (НУ), М.Я.Зеленяк ("Батьківщина”). Та об’єктом уваги костянтинівців були не вони, а їхні обранці, які проголосували за цитоване вище рішення. На пропозицію жителя села М.П.Кодача вони вийшли на центр залу, щоб пояснити виборцям: чому голосували саме так? Пояснення "слуг народу”, а серед них був навіть учитель хімії, треба зізнатися, були не дуже переконливими, тому їм двічі поривався допомогти ще один депутат райради Л.М. Орлов. Та колишнього чиновника безцеремонно перебивали, як персону "провелтівську”, тобто заінтересовану. Мало селяни дослухалися й до вищестоящих "велтівців”, надто О.В.Лазарєва, який кілька разів поспіль безуспішно прагнув щось з президії прокричати та продемонструвати у пакетику "чорний” - "майже золотий пісок” ("Н” №14), мовляв, не такий цей порошок страшний, як його малюють. Не подіяло! Хоча саме кандидата технічних наук і директора по виробництву В.В.Гайового варто було таки спокійно вислухати, як фахівця у цій специфічній сфері. Ось тільки слухати, на жаль, у нас спеціалістів не вміють. Не беруся стверджувати, що панові Гайовому вдалося переконати аудиторію у безпечності ільменітового вантажу, але впевнений: людей більше хвилює навіть не стільки малоймовірна радіоактивність FeTiO3, теоретично можливі ”пилові бурі” і "обезводнення території”, скільки проблеми, які виникнуть на конкретних вулицях під час курсування ними 42-тонних автівок. Протестувальники підрахували: два авто (з вантажем і порожнє) щогодини їздитимуть під вікнами їхніх домівок: 185000 т (планований щорічний обсяг виробництва): 41 т (завантажений автомобіль): 365 (кількість днів у році) = 12,3 (кількість ходок на добу). Таким чином, жителі Костянтинівки автоматично стануть жителями "промислової зони”. А хто цього прагне?! І це дійсно проблема - і для доріг, і для людей. Для людей насамперед! "Ми не проти вашого бізнесу, багатійте собі, але не за наш рахунок і не на здоров’ї наших дітей.” (Із викриків у залі. - Авт.)

Мистецтво асоціації

У сусідній із залом кімнаті красується велика репродукція рєпінської картини "Запорожці пишуть листа турецькому султану”. Подумалося: мабуть, там гамір мало поступався гамору під час сходки. Реготу лише не вистачало. А ще - вміння проводити подібні заходи, дотримання порядку денного, регламенту і просто культури. Все це мало сприяло взаєморозумінню і пошуку компромісу задля балансу економічних і екологічних інтересів - держави, регіону, громади, бізнесу. Тому висновок В.В.Гайового: "Я не вижу конструктива. Я вижу тольку агрессию...” був близький до істини. Чому?
”Капітанівські граблі” в Костянтинівці
Підсумовуючи ці збори, І.В.Забажан навів приклад з побудованою кілька років тому птахофабрикою у селищі Капітанівці, яка попри великі затрати після протестів місцевої громади була передислокована на Черкащину: ”Тепер там є робочі місця, розвиток соціальної сфери, податки, а ми не маємо нічого”, - констатував із сумом Ігор Валерійович. Н.М.В’яткіна - одна із активісток руху за чисте довкілля - відразу парирувала: ”Зате в капітанівців тепер немає смороду та алергії!” Схоже, нашу владу, точніше районних керманичів, та історія так нічому і не навчила. По-перше: скрупульозно готувати проекти важливих об’єктів. По-друге, задовго до їх реалізації працювати з людьми, поважати їхню думку, регулярно вести роз’яснювальну роботу тощо. Існуюча ж практика дивитися на людей "свысока” в прямому і переносному сенсі дратує і провокує на протистояння навіть дуже толерантних. І вже неочікуване: неформальний лідер М.П.Кодач (пенсіонер по інвалідності), готуючись до дебатів, написав зо два десятки листків, на яких вмістилася не лише формула ільменіту, а й ...виписки із законів "Про місцеве самоврядування в Україні”, "Про планування і забудову територій”. І кумедно було спостерігати, як чоловік, який і дня не працював у органах влади, цитував колишньому голові райради п. Орлову, нинішньому першому заступникові голови райдержадміністрації п. Забажанові, сільському голові п. Сажевському статті, які регламентують їхні дії і строки - від подання заяви та громадських слухань стосовно забудови територій до порядку прийняття сесійних рішень. Та вже геть не смішно було, коли костянтинівський цицерон Кодач запропонував, а односельці оплесками підтримали: перше – на позачерговій сесії найближчими днями відмінити рішення №35 від 01.04.11 р. Друге - якщо цю умову не буде виконано, то оголосити недовіру сільському голові та депутатам...

Якби знали, то, може, й не ламали б?

Нерви вдалося б багатьом зберегти, а ”Велті” полегшити будівництво, якби свого часу, після ліквідації шахти "Новомиргородська”, у місті (і районі!) був справжній господар, який не дозволив би мародерствувати та розбазарювати "нічиє” майно, зокрема: залізничну колію, щебінь, пісок, а головне - міст. Тоді "розумники” казали А.І.Лічевецькому: кому те все потрібно, коли шахті - капець! От би тепер все те, за державні гроші побудоване, за державні гроші рекультивоване і просто при потуранні тодішньої влади розграбоване, згодилося!!! На мосту, про який нагадують лише опори, які не затирили тільки тому, що вони бетонні і жоден пункт вторсировини їх не приймав, місто могло б ще й добре заробити.
Ідеї приймаються ще!
На сходці таки був паросток конструктивізму - пропозиція збудувати "термінал” на території колишньої шахти, а від нього "врізатися” у залізничну колію, яка веде до станції. Наскільки це сьогодні реально, якщо при будівництві шахти в радянські часи, коли гроші були і їх вміли рахувати, на це не пішли? Колишній директор шахти А.Д.Шкурій каже: може, не дали дозвіл, бо був великий рух поїздів?.. Зараз - інша країна, інша інтенсивність руху залізницею. То, може, варто дослухатися до такої альтернативи? Не сприймати ж всерйоз пропозицію п. Орлова прокласти маршрут у районі Листопадового і Златополя. І не на дерижаблях же перевозити "майже золотий пісок”, як жартома казав на презентації "ЦР-2015” 17 лютого у РБК міський голова Я.Б.Немировський. Потрібно шукати інший варіант! Тим паче, коли і депутати, і сільський голова, і один з керівників РДА, і "велтівці” почули вердикт у Костянтинівці: не дозволяємо!

Порада від Ларіна

Під час однієї з прес-конференцій голова ОДА нарікав на коробчинського сільського голову, який буцімто не надто активно сприяє будівництву стратегічного об’єкта. Колега Т.М.Вороніна поцікавилася у Сергія Миколайовича, що саме він мав на увазі? Той, не вдаючись у подробиці інциденту, запевнив: присутність "Велти” у районі - справа вирішена, і нікому цей процес не зупинити.
- Тож чи не варто великому капіталу, аби в майбутньому уникнути конфліктів із місцевими громадами, вести свою політику більш прозоро і гнучко, влаштовувати попередні громадські слухання із залученням фахівців у різних галузях - гірників, екологів, хіміків? - таким було наступне запитання.
- Так звана громадська експертиза - процедура обов’язкова, і не треба цього уникати й боятися. Я не раз наголошував на її необхідності й пропонував підприємцям проводити якнайширші промоакції, щоб громадськість була в курсі всіх не лише вигод, а й ризиків подібних проектів і приймала свої рішення свідомо, обізнано, відповідально. Інакше конфлікти виникатимуть регулярно,.. - такою була відповідь очільника області. Зараз же виникла ситуація, коли стало пізно прислухатися до цієї поради. Треба шукати новий маршрут або місце для відвантажувального терміналу. Бо підприємство має працювати не на склад - завелика це розкіш для приватного капіталу. Та й для району (села), які теж мають отримувати свої законні дивіденди у вигляді надходжень до бюджетів. Виходить, таки справді титанічні зусилля треба докладати для реалізації "Титанової перспективи Кіровоградщини”, себто лише одного із 20 новомиргородських "живих проектів”. І, як показала костянтинівська історія, не лише їх. 

Володимир Пісковий

http://n-slovo.com.ua/arhiv/05_05_2011_7.html