В Кіровограді теж розгортатимуть прапор, але не
червоний… І жоден і ніякий одесит не доїде до Кіровограда. Місцева УНП ще пару місяців тому вирішила до
150-ї річниці перепоховання Тараса
Шевченка в Україні розгорнути в місті на Інгулі найбільший державний прапор
України. Про розгортання червоного у Львові поголос пішов вже пізніше. Про це
вже писали і говорили, але ні донецькі, ні харкать, ні одеські «прапороносці»
не виказали ні захоплення, а ні бажання допомогти чи потриматися за державну
святиню. Здається їм зовсім інше на умі: збудженння , провокації та розколи не
дають їм спокою. Тому, прирівнявши певну частину нашого суспільства до
«збудженного бугая, вони "направили
свої стопи" на захід України вершити ганебну, але на їх думку,
історично справедливу «червону справу».
До участі в
заході Кіровоградська обласна організація УНП
запросила не лише своїх однопартійців з районів області, а і членів КУН,
ВО «Свобода», «Нашої України», Народного Руху, представників Українського козацтва та молодіжних організацій і всіх
бажаючих.
Провокацій не
очікується, але хто знає, що на умі у місцевих комсомольців, що темними ночами
не лінуються розписувати у місті паркани…
Але поки немає наказу та оплати "послуг", вони нічого робити
не наважаться з власної ініціативи, якої, звичайна річ, практично у них не
буває. А провокації червоних всім відомі – погаласувати проти НАТО, ОУН-УПА,
але ні пари з вуст про підняття тарифів та злидні "трудящих" та
безробітних. Притихла «червона партія
влади» живе не з тих протестів, а з замовних провокацій з боку олігархічних «грошових мішків».
Розгортання
найбільшого державного прапора України в області, що донедавна входила до
«червоного пояса» України буде вперше. За "червоний пояс" всі забули,
бо після того область побувала вже в «білосердечкових», а нині поміняла
орієнтацію на синій колір Партії
регіонів. Останній колір не дуже їй допомагає, як і два попередніх, бо люба
влада живе в якомусь іншому паралельному світі, а про світ своїх виборців
згадує лише в обіцянках та промовах..
Нині вже підросло нове покоління виборців – молодь, яка не пам'ятає
ленінсько-сталінських часів, не знає часів совка, а лише спостерігає її
«пенсійну відрижку» та слухає розповіді дідусів і бабусь. А останні різні, і
здебільшого без червоного пафосу, а з спогадами про заморених голодом,
репресованих та вивезених у Сибіри. В той же час молодь, спостерігаючи за
діючою владаю, не завжди ведеться на «Майданси» і дивиться на все скептично, і
часом з іронічною посмішною та з класичними запитаннями на зразок: «Як жити?»
та « Що робити?». Для початку молодь в Кіровограді не лише виграє «Майдан’с»,
яку представники тої ж влади намагаються в неї забрати, але і розгортає прапор
держави Україна, в якій вона живе, і яка в ідеалі повинна і її поважати, а не
дурити, обдирати та створювати складнощі життя.
Анатолій Авдєєв
| 
