Вівторок, 23.05.2017, 22:01
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

День народження – в музеї

Геніальний Тарас Шевченко, видатний український художник Фотій Красицький, відомий  краєзнавець із Знам’янки В’ячеслав Шкода – всі вони залишили небуденний слід на українській землі. Є  всі шанси піти їхніми стопами і у студентки мистецького факультету педагогічного університету імені Винниченка Анастасії Шкоди. Вона всерйоз зайнялася малярством та фотографією.

І ось до власного дня народження, а саме 17 травня, Малій галереї обласного художнього музею дівчина запропонувала виставку художніх творів та знімків із свого доробку. Кожного зачепить за живе щось своє, особливе, навіє спогади та підкаже – цінуй життя!

Згадано ж знаменитих людей на початку матеріалу не випадково. Вони – родичі Насті. Але як саме її родовід поєднується з родоводом великого українського пророка? У 1823 році старша сестра Тараса Шевченка Катерина вийшла заміж за Антона Красицького, переїхавши до свого чоловіка в сусіднє з Кирилівкою село Зелена Діброва. Від цього шлюбу народилося дванадцятеро дітей, четверо з яких дали потужні родові гілки. Син Катерини й Антона Красицьких Степан у 90-х роках ХІХ століття із Зеленої Діброви прибуває зі своїм сином Єгором до Знам’янки, щоб працювати на залізниці. Єгор Степанович Красицький мав шестеро дітей. Двоє з них – Володимир і Олімпіада жили в Знам’янці. Саме Олімпіада Красицька, поєднавши своє життя з Петром Шкодою, стала бабусею В’ячеслава Євгеновича Шкоди. А вже пан В’ячеслав велінням долі став дідусем Насті.   

Незважаючи на юний вік, а Насті всього двадцять, вона має дипломи, лауреатство, премії чотирьох творчих конкурсів, що проводилися в Україні. Дівчина - лауреат премії Кабінету Міністрів України. Вже кілька років роботи її часто експонуються на персональних та колективних виставках. Їх кількість дійшла до десятка – в середньому двічі на рік. А це вже показник!  Адреси – і Київ, і рідна Знамянка, краєзнавчий музей.

Книги відгуків з усіх виставок рясніють записами:

«Настя, Ви – українська Фріда Кало. У Вас попереду велике майбутнє. Щасти»

 Маша, Лондон.

«Я вражена глибиною намальованих картин! Навіть відчувається частинка Вашої душі у кожній картині. Дякую за довершену виставку. Бажаю вірити і не здаватися»

Іванна Шах.

«Дякую тобі, Анастасія. Ти вмієш змусити людину подивитися на світ по-новому».         «Анастасіє! Дивлюсь на твої роботи і не перестаю дивуватися такому оптимізму! Роботи потрясні! Залишайся завжди такою  радісною і не переставай дивувати оточуючих. Хай всі твої мрії здійсняються!» Оля.

 «Настуня, сонечко наше, дякуємо тобі за світло, яке ти даруєш нам! Ти молодчинка! Господь з тобою! Він тебе любить! А твоя любов осяває нас!» Панчул.

«Дорога Настєнька! Твої роботи – прекрасні. Від них віє добротою, теплом та щирістю. Бажаю тобі творчих здобутків і великого натхнення, щоб твоя Муза завжди була з тобою. Дякуємо тобі за творчість і гарні картини. Так тримати!» Іра, КДПУ (філ.фак.)        

Хоч Настя сама потребує підтримки та допомоги, проте завжди відгукується на запрошення взяти участь у благодійних акціях. Серед них - Великодній благодійний аукціон та «Кіровоградське Фотобієнале». Цієї весни зустрілася з вихованцями Знам’янської школи-інтернату та передала в дарунок дітлахам багато іграшок.

Сама Настя Шкода колись про себе стисло розповіла: «Я з дитинства люблю малювати. Майже всі мої малюнки – це фантазії, тому що більшість часу проводжу не на пленерах. Мій улюблений художник Марк Шагал. До травми два роки вчилася в студії знам′янського художника Олега Єніна. На жаль, він загинув в автокатастрофі. Тому тепер намагаюся розвиватись сама, плету з бісеру, малюю пластиліном. Коли сама сиджу вдома, полюбляю слухати джаз та саксофон і мрію сама навчитися на ньому грати. Доля піднесла мені випробування в 14 років – перелом хребта та інвалідний візок, але мій девіз: «Рух – це життя». Можливо, це прозвучить дивно, але я навіть в якійсь мірі вдячна долі, -  зрозуміла ціну життя та дружби, побачила, хто мої справжні друзі, а хто - просто знайомі. Також зустріла нових чудових людей, з якими завжди підтримую зв′язок. І переконалася у тому, що добрих людей на світі більше».

Тож побажаємо і ми талановитій людині слави Фріди Кало, але не її долі.

 

Леонід Багацький

Категорія: Мої статті | Додав: graf (23.05.2011)
Переглядів: 117 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz