Вівторок, 23.05.2017, 22:01
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

А водіям «уранових» вантажівок потрібен протигаз?

Днями молодіжна інтернеттусовка YouTube подала цілком дорослий сюжет, що народився в Маловисківському районі, єдиному в Україні, а, можливо, і в Європі, з видобутку уранової руди. А то і радість, і горе для тутешнього люду. Уранова шахта, що будується на запасах Новокостянтинівського родовища, дає роботу сотням працівників. А з іншого боку, серйозно лякає населення…

У відеоролику «Уранова резервація» йдеться  якраз про больові точки. Там звернено увагу на 40 кілометрів дороги загального користування між шахтою, що будується, і Смолінською, яка працює вже давно. Звичайні самоскиди, збиваючи куряву, щось возять цим маршрутом, з вітерцем проносячись поряд з іншими автівками, що мандрують у своїх, далеких від ядерної проблеми, справах. Проїжджає транспорт через Олексіївку, Олександрівку, Хмельове, інші села неподалік траси. Водії не здогадуються, що їдуть небезпечною дорогою. Та й мешканці згаданих сіл  ходять, так би мовити, по лезу ножа, щодня дихаючи повітрям з явно підвищеним рівнем радіації. І якщо пасажири на трасі, проїхавши кінцеві пункти зі шкідливими «розсипами» радіації, втікають від небезпеки, то мешканцям населених пунктів діватися нікуди.

Біда в тому,що самоскиди, що перевозять уранову сировину, недостатньо забезпечені засобами, здатними нейтралізувати, як свідчать дозиметри, шкідливе випромінювання. Мабуть, тому, що так дешевше, вважають активісти кіровоградської організації «Громадська варта», які й зняли ролик про вказані перевезення.

Виробничий процес, на перший погляд, дуже правильний і раціональний, бо дозволяє по-хазяйськи розпорядитися результатами людського труда. Річ у тім, що при створенні стволів,  штреків, забоїв нової шахти вибирається радіоактивна порода, вповні придатна для переробки на уран. Отож її вантажівками і перевозять у Смоліне на проммайданчик, а тамтешнє підприємство відправляє продукцію далі технологічним ланцюжком, куди треба. А про шкідливість 40 кілометрів траси ніби «забули», про здоровя водіїв та потребу якось захищати і транспорт, і шлях від пилу тих перевезень. «Громадська варта» не береться з’ясовувати, настільки фінансово прозорою є ця схема – її метою є екологічна складова явища з турботою про людський фактор.  

Нещодавно «Кіровоградська правда» писала про селян, котрі протестували проти влаштування біля села Костянтинівки під Новомиргородом пункту перевалки титанової сировини при перевезеннях від місця видобування до центрів подальшої переробки. Громада переконана: в  ільменітовому піску, що складуватиметься на тому вантажному проммайданчику, заховалася страшна радіаційна сила, яку ніхто не збирається приборкувати. Аякже, зайві витрати! У нашому ламкому світі, коли в гонитві за надприбутками безпека звичайної людини ні державу, ні тим більше бізнес особливо не пече, ми змушені захищати себе самі.

Чи є в Маловисківському та Новомиргодському районах підстави для народного незадоволення? Безперечно є. Є вони і в жителів Петрівського району, пов’язані зі складуванням відходів уранового виробництва. І скрізь питання до влади одне: коли вона, спрямовуючи свої дії на економічний розвиток територій, рахуватиметься з думкою громади, піклуватиметься про здоров’я людей і їхній соціальний захист?

 

Микола Лисогор,
Категорія: Мої статті | Додав: graf (19.06.2011)
Переглядів: 130 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz