Село, яке мало три назви. Село, в якому є проблеми, але вони не відчуваються так гостро. «Там існує комунізм» - кажуть про Йосипівку мешканці навколишніх сіл.

Давня назва села, підтверджена історичними документами, була Кошарка, а пізніше Юзефівка. У 1947 році село перейменовано на Йосипівку. Декілька разів за територіальним поділом відносилось до різних областей. Спочатку до Київської області, потім до Кіровоградської та Черкаської. Останнім часом село належить до Новомиргородського району Кіровоградської області.

Село Йосипівка (до сільської ради відносяться с. Кам’януватка, с. Розлива, та с. Защита) розташоване у вигідному відношенні до шляхів сполучення. На південь на відстані 12 кілометрів знаходиться залізнична станція Новомиргород, на північ на такій самій відстані – станція Капітанівка. Від обласного центру населений пункт знаходиться на віддалі 75 км.

Йосипівка гордиться своїми земляками. Один із них, Федір Кузьмич Сарана - головний бібліограф Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. Леонід Микитович Снісаренко був керівником підпільної групи. В часи окупації села Йосипівка руйнував разом із партизанами залізничне полотно, здійснював диверсії проти окупантів. Підпільна група Снісаренка мала тісний зв'язок з партизанським загоном №0721 Новомиргородського, Златопільського і Хмелівського районів. 23 серпня 1943 року був заарештований польовою жандармерією і вивезений до кіровоградської тюрми, де був замучений разом із Капітанівським лісником Г.Д.Скопцем. Також гордістю для йосипівців є Сергій Миколайович Шаповал - учасник бойових дій в Афганістані. Допоміг евакуювати пораненого командира у безпечне місце і, прикриваючи відхід, зустрівся із чотирма озброєними душманами. Вогнем із автомата знищив двох, тяжко поранив третього, але і сам отримав смертельне поранення.

На території Йосипівської сільської ради функціонує 2 бібліотеки, 1 будинок культури, 2 сільські клуби, в яких займаються самодіяльні колективи - театральний та хорового співу. Території сільської ради обслуговують 3 фельдшерські пункти, де працюють три фельдшера та дві санітарки. Сільська рада кожного року покращує матеріальне становище цих установ. Працюють два дошкільні заклади, де виховується 33 дитини. Найбільшою гордістю сільської ради є Йосипівська ЗОШ І-ІІІ ступеню, яка займається питанням вивчення і творчої реалізації педагогічних ідей В.О.Сухомлинського. Працюють три великих сільськогосподарських господарства - СТОВ «Агролан», СТОВ «Промінь», ФГ «Кам`януватка», два фермерські господарства - «Фаталіст», «Письмак» та 62 одноосібних господарства. Всього на території сільської ради функціонує 5 магазинів приватних підприємців. Всі керівники підприємств налаштовані на те, щоб допомагати своїм селам. Під час розчищення снігу кожен відповідає за свою територію, тобто за те село, на території якого розташоване господарство. Майже кожен із керівників господарств є депутатом місцевої ради. Наприклад, керівник «Агролану» Віталій Снісаренко - депутат Новомиргородської районної ради.

Найбільше підприємство, що розташоване на території сільради, «Агролан», тісно співпрацює із сільською радою. Для цього діє цілий комплекс соціальних програм, що з допомогою підприємства реалізується на території сільради. Ці програми почали працювати ще від початку організації господарства, і до цього часу вони з кожним роком розширюють межі своєї допомоги. Останні вкладення в інфраструктуру села доволі об’ємні. Так, вони побудували тренажерний зал, куди ходять не тільки мешканці Йосипівки, а й сусідніх населених пунктів. Звели бенкетний зал, де місцеві жителі можуть відсвяткувати свято, весілля, день народження та інші урочистості.

З кожним роком бюджет сільської ради нарощується. Якщо в 2008 році із державного бюджету вона отримували 50 відсотків дотації, то зараз тільки 10. Виходить так, що в нашій державі покривають бюджетну недостачу тим, хто не в змозі себе забезпечити. З одного боку все вірно – село може проіснувати на цей кошт, а з іншого – для тих, хто працює і заробляє собі, інтересу великого немає. В цьому році наша сільська рада отримала найменше дотації через те, що ми самі собі заробляємо. Але цих коштів все рівно не вистачає на всі потреби громади. Всі соціальні заклади ми утримуємо в належному стані. Школа хоча на районному бюджеті, та без допомоги сільської ради вона б не справилася. Тому що у нас половина діток підвозиться із сусідніх сіл. В районний бюджет ми перераховуємо кошти на підвезення дітей. На гаряче харчування сільська рада виділяє кошти, батьки допомагають і господарство «Агролан» також, тому діти у нас всі забезпечені гарячим харчуванням. В цьому році сільська рада виділяє 66 тисяч гривень на харчування і підвезення дітей. ФАПи з 1 січня перейшли на районне фінансування, але хоч і невеликими коштами, та ми допомогли із придбанням медикаментів. Це ж наше село, і ми переймаємося його турботами.

Головні проблеми Йосипівської сільської ради - це незадовільний стан доріг, недостатній рівень медичного обслуговування. У громади і її керівництва є багато планів, серед яких створення належних умов для забезпечення освітніх та культурних потреб, модернізація вуличного освітлення, благоустрій населених пунктів, збільшення робочих місць, розширення обслуговуючої сфери. «Не можна сказати, що ми можемо зробити це власними силами. Такого не буває. Не вистачає коштів на всі справи. Ось і намагаємось економити на всьому. Економимо на автомобілі – не використовуємо машину, закріплену за сільрадою. Працівники сільради не отримують премій, надбавок. Ми це робимо для того, щоб навіть ці кошти залишились у бюджеті сільради і були використані для благоустрою і Йосипівки, і навколишніх сіл. Щоб люди не казали, що ми сидимо і тільки отримуємо зарплату. Всі працівники сільради повинні працювати на громаду. Щоб реалізувати проекти із освітленням вулиць всіх населених пунктів Йосипівської сільради, потрібно 200 тисяч гривень. Багато є нюансів і юридичного і економічного порядку. Кошти надходитимуть із кількох джерел фінансування – кошти громади, районного бюджету і спонсорські кошти», - зауважила Валентина Снісаренко.

В Йосипівці кожен рік плануються різні свята для села. Плануються таким чином, що кожного року це щось інше, не схоже на попереднє. Кожного місяця одне якесь дійство, свято відмічається. Звичайно, розділяється територіально: то в Йосипівці проводиться, то в інших селах, підпорядкованих сільській раді. В центрі (в Йосипівці – авт.) більше проводиться свят, куди збираються мешканці навколишніх сіл. На Новий рік - і щедрівки, і колядки, організовані працівниками сільського клубу, святковий стіл, влаштований за допомогою «Агролану». Найбільше свято в минулому році, що справлялося, - день школи. Запросили більше двохсот чоловік. Майже всі приїхали. Те дійство було приємним для усіх мешканців села. Для молоді вигадали День гумору – було цікаво. На день Святого Валентина місцеві молоді пари освідчувалися один одному в коханні. На одному із ставків за допомогою «Агролану» виготовлено місце для купання, створена так звана рекреаційна зона. Біля водойми можна і відпочити, і погуляти.

Планів у керівництва села багато, але все залежить від коштів. Прагнуть зробити вуличне освітлення, відремонтувати дороги. Дещо вже вдалося відремонтувати, але це не є показником високої якості. На ті кошти, що змогли виділити, багато не зробиш. За тим кошторисом, що був виготовлений, тільки для ремонту доріг в Йосипівці потрібно близько 1,5 мільйона гривень, і це майже трьохрічний бюджет сільради.

На 2011 рік заплановано побудувати спортивний майданчик, який буде знаходитись біля тренажерного залу. Це буде цілий комплекс. Там же буде міні-футбольне поле, волейбольний майданчик, тенісний корт, дитячий майданчик. Місця для глядачів вже встановлені, залишилося доробити бетонну основу. В минулому році ми брали участь у Всеукраїнському конкурсі, перший етап пройшли, але далі не вийшло. Хотіли залучити кошти держави на цей проект – теж не вийшло. Прийдеться задовольнятися власними ресурсами.