Днями у відділі мистецтв ОНБ ім. Чижевського пройшла презентація першої віршованої книжки 76-річного кіровоградського автора Вадима Смотренка.

Лекції та практичні заняття Вадима Васильовича запам’яталися не одному поколінню педагогів – випускників КДПІ ім. Пушкіна. Він викладав там давньоруську літературу та виразне читання з 1965 по 1980 рік. Його шанують як в Україні, так і далеко за її межами. Адже В.В. Смотренко був куратором ще й узбецьких груп, що навчалися на той час у нашому вузі. Їх знання у вивченні російської мови та літератури дивували навіть перевіряючих з Узбекистану. А нас, решту студентів філфаку, окрім захоплюючих деталей у розповіді про Ігорів похід, окрім майстерно вибудуваних уроків виразного читання, інтригувало ще й те, що наш викладач – поет і краєзнавець. Саме на його запрошення багато хто з нас насмілився вперше переступити поріг інститутської літературної студії «Обрій». І дехто винен зізнатися, що писати справжні вірші почав саме з його благословення. А скількох Вадим Васильович власним прикладом надихнув на пошуки та відкриття у такій малодослідженій тоді галузі як краєзнавство та літературне краєзнавство, зокрема.

Знавець єлисаветградських старожитностей, ведучий теле- та радіопередач з історії рідного краю Вадим Васильович має неабияку поетичну душу. Своє коріння вона бере в тій сімейній традиції, в якій виховувався В.В. Смотренко. Як наголошує він сам, поезія була культом в його родині. Це не дивно – батьки вчителювали. Батько розмовляв виключно українською, мати відповідала російською. А бабуся знала стільки пісень та хрестоматійних віршів, що сучасний професійний фольклорист навіть позаздрив би. Вона ж прищеплювала онукові добре ставлення до людей і до природи. Все це, а також біль і страждання воєнних та голод повоєнних років назавжди увібрала в себе душа Вадима Смотренка. А згодом відізвалася поетичними рядками.

Про те, що наш наставник пише вірші з юності, ми знали давно – неодноразово при читанні бачили в його руках загальний зошит у коричневій обкладинці. «Пушкин в Сасовке», «Когда в Кировоград приходит май», «Следы», «Не на бой на кулачный ротозеи спешат» ми чули неодноразово, цими та деякими іншими речами Вадим Васильович іноді ілюстрував свої лекції. Нині ж з’явилося перше видання нашого шановного вчителя.

Книжечка російськомовних віршів В. Смотренка вийшла друком наприкінці минулого року завдяки старанням рідних та благодійницькій допомозі друзів. Збірка «Не мысля гордый свет забавить» являє собою вибране з того, що написане за останні 40 років. В ній, за словами автора, «те строки, те катрены, те страницы, что помогают думать, видеть, понимать». Вона сповнена патріотичного пафосу та болі за Україну, за свій народ, за майбутнє людей, котрі є носіями справжніх гуманітарних цінностей.

На презентації, як годиться, лунали спогади різних років, Вадим Васильович багато читав напам’ять, а на екрані у форматі слайд-шоу виринали фото з сімейного архіву автора та його улюблені куточки Кіровограда. Теплі слова про автора – поета, педагога і краєзнавця – сказали завідувач відділом мистецтв бібліотеки Світлана Ушакова та автор передмови до названої книжки Валентина Бажан. Презентація показала, що кожна зустріч із В.В. Смотренком дарує нам неперебутнє почуття подиву та оптимізму. Бажаємо йому довгих років та нових творчих вдач.

З повагою, Роман Любарський