Більше години тривало засідання журі обласної премії в галузі архітектури, геральдики та вексилології й декоративно-прикладного мистецтва, яке розглядало роботи цьогорічних претендентів на премію імені Якова Паученка. Несподівано голова обласного відділення Українського геральдичного товариства Віталій Кривенко зняв з конкурсу унікальний проект автора реконструкції прапорів єлисаветградських військових формувань Володимира Крутоуса. Приводом для такого рішення стали не погана підготовка (Боже збав!) чи незвичний ракурс дослідження кіровоградського автора, а недосконалість положення про обласну премію імені Паученка. Ну не міг російський імператор, котрий особисто завізував ескізи штандартів Єлисаветградського гусарського полку, передбачити такий нюанс! От записано в положенні про згадану вже премію Паученка сакраментальні слова: «На здобуття премії висуваються твори, завершені та здані в експлуатацію, або затверджені рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування». Але зважаючи на те, що реанімувати імператора (аби узгодити підписи з органами кіровоградської обласної влади) немає змоги, та й машини часу в арсеналі журі також немає, було прийнято безпрецедентне рішення роботи Володимира Крутоуса на розгляд журі не подавати.
А шкода. На думку багатьох тямущих людей, робота Крутоуса могла б стати для Кіровограда й кіровоградців шансом повернути частину нашої цікавої історії. Про повернені із забуття військові стяги розповідає сам автор, відомий своїм захопленням військовою мініатюрою:
- В історії Єлисаветграда були білі плями, - каже Володимир Крутоус. - Я повернув місту його військові прапори.
Кожен полк пишається своїм прапором, береже його, немов зіницю ока. Адже для військової частини прапор – це дуже вагома складова. Займаючись військовою мініатюристикою, я зрозумів, що дослідженням прапорів дореволюційних військових формувань раніше ніхто не займався. Почав копатися в архівних матеріалах. І з’ясувалося, що на території Єлисаветграда існували й інші полки, що носили ім’я єлисаветградських.
За великим рахунком, їх було не так і багато (принаймні, як відомо мені): Єлисаветградський гарнізон, Єлисаветградський гусарський полк, Єлисаветградський уланський полк і Єлисаветградське кавалерійське училище. Був іще піхотний полк, але він чекає окремого дослідження.
Ось перший офіційний прапор Єлисаветградського гусарського полку, авторська реконструкція. Знайшов в Інтернеті його зображення, перечитав гори літератури, довідався, що в історії полку було декілька знамен. Графічні зображення передав знайомому дизайнеру, який і допоміг створити малюнки.
Існує цікава історія кольору стяга Єлисаветградського уланського полку. До 1812 року прапори різних полків були різноманітними і мали дуже багато білого кольору. Після перемоги Росії у Вітчизняній війні на найвищому рівні було прийнято рішення про присвоєння усім прапорам однакового кольору. Олександр перший вирішив, що білий колір символізує поразку і наказав скасувати його на стягах. Натомість ввели два стандартних кольори: жовтий (колір імператорських гвардійських полків) та зелений (армійських полків, колір мундира). Ця кольорова гама фактично узаконила перемогу росіян над французами. В середині ХІХ сторіччя армійські прапори вже «позеленіли». Зокрема, у 30-х роках гусари нарешті отримали знамена (а до цього в них штандартів не існувало), як і улани.
А якими були прапори перед цим, видно на прикладі прапора Єлисаветградського гарнізонного полку. Кожна рота мала свій прапор. Полковим прапором вважався білий, на якому основні кольори – пюсовий і рожевий зберігаються, а кавалерський хрест був білим. У центрі на оранжевому колі в обрамленні вічнозеленого вінка з блакитною стрічкою – зображення двоголового орла. Я довго шукав у літературі значення слова «пюсовий». З’ясувалося, це колір роздавленої блохи, яка насмокталася крові… Такий прапор видавався першій роті й було завжди попереду.
З цим прапором, точніше, такою кольоровою гамою практично завершилась історія Єлисаветградського гарнізону. Він перейшов до Херсона і був переформований на початку ХІХ сторіччя.
Ось прапор Єлисаветградського кавалерійського училища. Стандартний стяг: із сріблястою монограмою Миколи Другого і зображеннями державного герба Російської імперії в обрамленні червоних вензелів на білому тлі та іконою Христа Спасителя й написом «С нами Бог» на зворотній частині полотнища. Кавалерійській штандарт, щоправда, був трохи меншим за прапор піхоти. На початку ХХ сторіччя вся армія отримала прапори нового типу з таким же малюнком, але з відмінностями по полках. У єлисаветградців колір канта був яскраво-червоний. Ще одна їх відмінність – срібний колір ґудзиків. Це перший і єдиний штандарт Єлисаветградського кавалерійського училища, подарований імператором Миколою Другим.
Своє дослідження Володимир вважає історичною базою для створення гербів та прапорів населених пунктів, які сьогодні активно займаються пошуками символіки. Можна придумати нові символи, вважає автор, а можна відштовхнутися від історичного коріння, пов’язаного з історією того чи іншого населеного пункту. Адже чимало поселень у нашій області виникло саме завдяки військовим частинам, розташованим на їх території. На жаль, з’ясувалося, що такі масштабні дослідження, якими є відтворені прапори єлисаветградських військових формувань дореволюційної доби, сьогодні нікого не цікавлять. Не зважаючи ні на що, Володимир і надалі займатиметься темою, яка вже давно стала частиною його життя.

Людмила МАКЕЙ.
Фото Ігоря ДЕМЧУКА.