Велике свято, що прийшло на нашу землю, ми вшановуємо вже більше місяця. Навіть День Перемоги, той, що порохом пропах, при Сталіну не тривав так довго. Тоді треба було якнайшвидше закочувати рукава, казало керівництво, і відновлювати зруйноване народне господарство. І хоч сьогоднішнє також потребує відбудови, та все руки ніяк не доходять за празниками – «Майдан’s» продовжується! Адже про те, що Кіровоград має пустити мільйон за танці на дитячі майданчики, знають і в Рівному, і в Донецьку, - бо вболівали. Проте час (і дощ) йде, а ми ніяк не почнемо «скирдувати».

Двадцять п’ятого червня належало визначитися, де ж будувати дитячі майданчики. Перший і найкращий одноголосно задумано подарувати Ковалівському парку. Другий позаконкурсний об’єкт «помандрував» до Олександрії як данина постановнику кіровоградського шоу Сашку Лещенку. Усі інші місця облаштування майданчиків юні танцівники назвали найдемократичнішим методом - голосуванням. Для цього й приїхали зранку на Хутір Надія на п’яти великих зелених автобусах. Забігаючи наперед, скажемо: майданчики з'являться в мікрорайонах: Жадова, Попова, Пацаєва, Шкільному, Кущівці, Новомиколаївці, Балашівці, Г.Сталінграда та селищі Гірничому. Залишилось діло за малим – отримати виграні кошти і встановити майданчики. Усього має вистачити на одинадцять таких осередків дитячих радощів.

Доки майдансери (уже з’явився такий неологізм) вкидали в урночки свої картки, на літній естраді, перекриваючи молодіжний гамір, співав явно аматорські твори якийсь дует. Давали бліц-уроки майстри народних промислів. Гості читали таблички біля іменних дубів. В альтанці у глибині парку гарно виводив українських пісень самодіяльний колектив із сусіднього села. Раптом виконавці враз затягнули «Вышел в степь донецкую парень молодой…» – у центральні ворота заповідника повільно входив гурт людей з головою ОДА попереду. Кому адресувався радянський шлягер, сказати важко. Та й степи у нас свої…

Ті, хто спостерігав з відстані, заключали парі, куди зверне група з центральної алеї: вліво до музею корифеїв, чи вправо до музею танцю? Я, наприклад, програв пляшку пива –  влада збочила управо. Мабуть, це не сподобалося покійним хуторянам Тобілевичам і Богу, бо сипонув такий рясний дощ, що вся публіка, боячись, що не втиснуться під музейні дахи, які, не виключено, протікають, без усякої команди кинулася назад до автобусів. На швидкоплинній летючці вирішено діставатися Кіровограда і довести вже там важливу справу розподілу шкури ще не вбитого ведмедя, бо обіцяний мільйон ще не надійшов. Дехто ремствував, мовляв, видно ж було ще з учора, яка погода, то навіщо вибиратися кудись аж за горизонт, коли все можна було провернути набагато швидше й простіше, не покидаючи рідного міста. Тоді увесь танцювальний загал із наставниками й батьками встигнув би побувати й на урочистостях до Дня Конституції України, що відбувалися паралельно з нашим виїздом «на природу». Але не склалося з тим Днем не тільки в них, а й у вищих офіційних осіб.  

Міський голова Олександр Саінсус, присутній на народному гулянні, запросив усіх учасників до міської ради. Кавалькада, оточена невпинно сигналячими даїшниками, рушила до рідної хати. Молодим героям цього дійства цілком могло видатися, ніби ти – Президент, і їдеш у «Мерсі» з важливого державного засідання у Межигір’я трохи перепочити. Варто було подивитися на заціпенілий персонал ради, коли юрба юних майдансерів з вереском і вуличною вседозволеністю ринула у святая святих «білого дому» – залу сесійних засідань. І хоча ці стіни бачили всяке, навіть те, як колишній депутатський корпус жбурлявся тортами, – теперішнє видовище теж було не для слабких духом.

Коли герої проекту всілися на лави, знову, мабуть удвадцяте, пролунали похвали усім причетним до «Майдан’sу» і почалася взаємна роздача компліментів та пластмасових медалей. Ледь не дійшло до обміну майками, як це роблять футболісти. Та і як втриматися, коли руку тобі тисне «сам»?

На зібранні геть серйозно заявлено, що після передавання використаних на «Майдан’sі» костюмів у музей танцю, він, музей, стане єдиним у світі, найкращим таким закладом (Серж Лифар відпочиває). Наші майбутні дитячі майданчики теж будуть найкращими (відпочиває Діснейленд). А «Майдан’s-2» перетвориться у таке небувале шоу, що відпочиватиме карнавал у Ріо-де- Жанейро. (Якщо на нього прийдуть стільки команд, аби дати заробити на проекті усім, хто…)

Ми ж додамо, що впродовж усього цього мистецько-патріотичного заходу відпочивала  українська мова, а найвищий за посадою уболівальник шоу найбільше давав їй відпочити.

Микола Лисогор,

«КП»

До слова. У ці ж дні кіровоградський дендропарк запрошував відвідувачів на зустріч з Сашком Лещенком. Той роздавав автографи на папері та футболках, посміхався і, сподіваємося, таки вірив. У те, що титанічна праця команди була не марною. Що діти та їхні батьки дякуватимуть нашим танцюристам за новісінькі майданчики. Між тим вже наприкінці літа наша кіровоградська танцкоманда запрошена відкривати другий сезон шоу. Чи не осоромляться його організатори, якщо й до того часу не розрахуються з першим переможцем? Чекати три роки ми точно не згодні. Діти ростуть швидко.