Гіперболоїдна башта в Помічній побудована за проектом відомого інженера і вченого з світовим ім’ям Володимира  Шухова. Всього в світі таких башт залишилося  всього 11 з більше ніж  двохсот, побудованих Шуховим.   Найвідоміша — Шуховськая башта на Шаболовці в Москві. Гіперболоїдні конструкції згодом будували багато знаменитих архітекторів: Гауді, Ле Корбюзье, Оскар Німейер.  А з найвищої (148,3 м) шестиярусної башти, побудованої у Москві в 1921 році, вперше в СРСР почали транслювати радіопередачі, а з 1945 року - телепередачі. Одна із 200 споруд, збудованих у світі за проектом  Шухова, в Україні  - водонапірна башта в місті Помічна.

 Конструкція башти у вигляді гіперболоїда на ажурних металевих опорах була розроблена в 1886 році. По проектах Шухова були побудовані близько 200 оригінальних споруд: водонапірні башти, морські маяки, вежі на військових кораблях Росії і США. На початку 30-х років XX століття розширювався Помічнянський залізничний вузол,  і збільшується потреба у воді.  Олексіївська водокачка і стара водонапірна башта(споруджена десь у 1908 році), що знаходилась у центрі поселення, не змогла вже задовольнити цих потреб.

 У 1932 році почалося будівництво дамби на річці Чорний Ташлик біля Червоної Поляни. Дамба стоїть на виходах кристалічних порід на поверхню у південно-східній частині українського кристалічного щита кембрійського періоду палеозойської ери. Паралельно   розпочалося і будівництво нової водонапірної башти за проектом Шухова.

 Будівництво башти нині добрим словом згадують в навколишніх селах, бо у страшний голодомор 1932-1933 років на будівництві видавали хлібний пайок. Таким чином, багато селянських сімей зобов'язано новобудові своїм життям. Будівництво башти Шухова було завершене в 1934 році. Вона має висоту приблизно 20 метрів, двох'ярусна. Нижня башта має об'єм 300 кубічних метрів, верхня - 90 кубічних метрів. Був там і паровий казан для підігріву води зимою. Споруда вражає своєю величністю, ажурністю. У погожий день, кажуть помічнянці,  башта ніби летить над містом. Водонапірна башта є не тільки пам'ятником архітектури. До певної міри це і історичний пам'ятник. Жителі розцінюють її ,як своєрідний символ стійкості духу народу.

 Під час відступу в березні 1944 року з міста фашисти хотіли підірвати башту. Заклали вибухівку симетрично з обох боків, алк від вибуху башта піднялася в повітря (очевидці говорять, що десь на метр і ніби на мить зависла), а потім поволі осіла на свої подекуди пошкоджені опори. Пізніше був проведений ремонт, але використовувати башту за призначенням, кажуть ,  було вже неможливо.  А здається просто полінувалися докласти місків до її реконструкції  і приведення в робочій стан. Так стоїть вона і донині, а для водопостачання була побудована нова водокачка.

 Сьогодні над пам'ятником нависнула загроза  повної загибелі. По-перше, башта має корозійне пошкодження конструктивних елементів,  а по-друге йде їх розкрадання. В кінці 70-х років башту підпалили місцеві підлітки-хулігани. Проблемою стало і те, що після будівництва нового житлового будинку по вулиці Енергетиків, башта, у разі руйнування, створить загрозу для будинку і його мешканців. Нині громадськість звернула на це увагу, бо легко втрачене буває важко, або майже неможливо поновити. В невеличкій провінційній Помічній подібного рівня пам’яток практично немає. Зберегти б цю пам’ятку, зробити хороший міський музей, причипурити місто, і потянулися б туристи слухати шепіт історії та любуватися чарівними краєвидами.

Анатолій Авдєєв