П`ятниця, 29.03.2024, 14:39
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 181
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

ФЕСТИВАЛЬНІ ВАРІАЦІЇ НА МЕМОРІАЛЬНУ ТЕМУ
 

Упродовж другої половини травня у Кіровоградській обласній філармонії проходив XIVфестиваль камерної та симфонічної музики «Травневі музичні зустрічі».

 

         Той факт, що фестиваль проходить в обласному центрі вчотирнадцяте, багато про що говорить. Найперше про те, що в місті й районних центрах існує непереборна потреба в академічній музиці. Це, як ніхто, відчуває Директор філармонії, заслужений працівник культури України Микола Кравченко, який свого часу започаткував «Травневі музичні зустрічі» разом із незабутнім Богодаром Которовичем і за минулі роки не зневірився у перспективності свого дітища, незважаючи на непрості попередні роки. А по-друге, про те, що обласна влада проявляє розуміння й фінансує подібний потяг. Хоча нинішній фестиваль, порівняно, з попередніми, через загальнодержавні фінансові проблеми, вийшов значно скромнішим, у ньому були присутні всі попередні складові: а/ різноманітність програм (джаз, камерна й симфонічна музика, солісти й оркестри); б/ діалог місцевих митців (камерний оркестр «Концертіно», симфонічний і камерний оркестри Кіровоградського музичного училища) та гостей (Вінницький камерний оркестр «Арката», піаністи Микола Дівін із Києва та Дмитро Гордін із Москви); в/ чергування сольних (фортепіанних) і оркестрових програм. Але безперечною кульмінацією став концерт пам’яті відомого кіровоградського діяча, чудового скрипаля й диригента Юрія Хилобокова.

         Саме Юрій Павлович Хилобоков був одним із перших солістів Кіровоградської обласної філармонії (вперше виступив на цій сцені ще в буремному 1944 р.), ініціатором створення і незмінним упродовж 35 років керівником симфонічного оркестру Кіровоградського музичного училища (де упродовж багатьох років не лише викладав, а завідував навчальною частиною), понад сорок років вів клас скрипки у дитячій музичній школі № 1, куди повернувся по закінченні Одеської консерваторії, стояв біля витоків створення одного з перших (а точніше – другого після Київського) в Україні камерних оркестрів. Саме з цим колективом він об’їздив усі колосальні обшири колишнього радянського Союзу. Віхи творчого шляху Маестро окреслила Наталя Бондаренко (художній керівник філармонії і автор проекту). А на великому екрані перед очима присутніх постав головний герой – неймовірно красивий, елегантний, динамічний – саме таким зберегла його для нащадків кіноплівка 1980-х.

         Отже, що цілком логічно, меморіальну програму було складено з улюблених творів Маестро. Звучали твори А. Вівальді, Ґ. Ф. Генделя, В. А. Моцарта, Л. Бетховена, Дж. Россіні. А представив їх переповненій залі камерний оркестр Кіровоградської обласної філармонії «Концертіно», який сьогодні очолює дочка Юрія Павловича – заслужений діяч мистецтв України Наталія Хилобокова. Склад оркестру підсилили столичними музикантами: завдяки скрипалеві Андрію Рахманіну (колишньому учню Ю. Хилобокова) і віолончелістові Дмитрові Глущенку (з камерного ансамблю «Київські солісти») та альтистові Костянтину Кулебі (Київський камерний оркестр) оркестр зазвучав насичено й могутньо.

         По суті, це був справжній концерт-вистава. Сцена й глядацька зала поринули в темряву. Усі погляди прикуті до великого екрану, звідки лунає музика – перша частина концерту «Ніч» Антоніо Вівальді. Звісно, диригує Юрій Хилобоков – енергійно, динамічно, пристрасно. Соло виконує відмий у місті молодий музикант Володимир Залевський (флейта). Це демонструється фрагмент документального фільму про Юрія Хилобокова з архівів обласного телебачення (режисером концерту виступив Микола Горохов – головний режисер Кіровоградської ТРК). Закінчилася каденція, спалахнуло світло, і глядачі побачили на сцені живий оркестр – «Концертіно». А на авансцені – той самий, тільки на чверть століття старший Володимир Залевський – заслужений працівник культури. От тільки оркестр без диригента: Наталя Хилобокова – «граючий тренер» завжди виконує партію першої скрипки. Знову бере слово музика – тепер уже «вживу» звучать друга й третя частини концерту.

         Завдяки натхненній грі музикантів, спогадам про Ю. Хилобокова його дочки Тетяни Фурлет (викладачки ДМШ №1 ім. Г. Нейгауза й директорки його меморіального музею), колишньої учениці Євгенії Малявкіної, яка колись грала під його орудою, а тепер очолює ту саму ДМШ № 1 – заклад, якому Юрій Павлович віддав 43 роки) та згадуваного вже Андрія Рахманіна вечір вийшов особливо зворушливим, сповненим високої поетики й душевності. На закінчення ж апофеозом вічно живої Пам’яті та Її Величності Музиці прозвучав Концерт А. Вівальді для 4-х скрипок та камерного оркестру (насправді солювали дві скрипки й дві флейти – Наталя Хилобокова, Ганна Ілечко, Володимир Залевський та Олександр Авдієнко). А насамкінець на сцену з квітами, що їх він поклав до портрету Маестро, вийшов маленький хлопчик зі скрипочкою-чвертушкою у футлярі. Так, як колись Серьожа Рахманін, як сотні інших, яких Юрій Павлович вивів у широкий музичний світ, які ніколи не забудуть свого Вчителя.

Ірина Сікорська,

кандидат мистецтвознавства,

Кіровоград-Київ

Категорія: Мої статті | Додав: graf (12.08.2011)
Переглядів: 434 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2024
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz