З нагоди двадцятої річниці незалежності України в селі Овсяниківка Кіровоградського району відбувся етнофолькфестиваль з колоритною і якоюсь такою рідною назвою – "Дика груша”. Кіровоградський кіш УДЮТ «Січ» виступив співорганізатором свята.

Розмови про цей мистецький захід велися ще від початку літа, але ніякої конкретної інформації, крім того, що потрібні волонтери, не було. Та й відверто різав вухо початковий варіант назви – "Перебендя-фест”. Тож зголошуватися до його організації особливого бажання не було. Але все змінив сільський голова Овсяниківки – Сергій Васильович Верко. Саме цей креативний і дуже моторний чоловік за одну півгодинну промову зумів повністю зорієнтувати товариство на творчі подвиги з організації дійства, яке вже отримало нову, більш милозвучну назву – "Дика груша”. І відбутися цей захід мав саме на 20-ту річницю незалежності, до того ж в Овсяниківці 24 серпня святкують день села.

Таким чином, заплановано було провести інтерактивний фестиваль із величезною кількістю різнопланових секцій, напрямків та варіантів проведення дозвілля учасників. Січовики мали організувати толоку (закласти хату), козацькі забави, створити штучний острів з пустих ПЕТ-пляшок, взяти участь у конкурсі борщоварів, охороняти дійство і найголовніше – добути живий вогонь (методом тертя). 

Звісно, нашою участю фестиваль не обмежувався – "на повну” виклався Кіровоградський районний будинок культури на чолі з директором Павлом Федчишиним, який повністю взяв на себе концертну програму та майстер-класи (вишивання, танці, створення ляльок-мотанок). А ще були спортсмени-велогонщики, які організували велоквест; величезну кількість волонтерів відрядили з Центру зайнятості та ,звісно, спонсори.

Підготовка

Хлопці та дівчата із "Січі” були свого роду "гвардією” серед загальної маси волонтерів, мобілізованих Центром зайнятості. Вони монтували щогли та станок для добування живого вогню, їздили до лісу по деревину, закладали хату, вантажили глину й солому, зрештою, завжди були на підхваті. Тому сил було віддано немало, однак екологічно чиста їжа і звичайна людська вдячність їх швидко поновлювали. Селяни дивувалися нашій організованості й називали "молодими військовими”, а іноді просто "козаками”.

Фестиваль

Гостей з’їхалося набагато більше, ніж очікувалося, тож дії організаторів спочатку були дещо сумбурними, але все досить швидко стало на свої місця.

Працювали майстер-класи, проводилися козацькі забави, варилися борщі, народ облаштовувався на пікніки. На жаль, рибалок приїхало малувато, тому рибальського конкурсу могло й не бути. Та все ж один спритний чоловік із Новгородки спромігся зловити карася. Кажуть, що хтось ще й коропа спіймав, але ми того не бачили. Як не дивно, все інше із запланованого успішно реалізувалося.

Живий вогонь

Перша спроба розвести вогонь була невдалою – конструкція розпалася, однак із другої вогнище запалало й було успішно перенесене смолоскипом на плавучий острів, який відчалив від берега.

Ви б бачили ту загальну радість, коли з іншого боку села в небо почав вистрілювати феєрверк!
Це був достойний фінал! Свято вдалося!

Звісно, не все було «гладко». Події розгорталися блискавично, тому багато хто не встиг побути й на половині запланованих забав. Проте всі надовго запам`ятають непересічну подію – фестиваль «Дика груша» – і наступного року знову приїдуть сюди. А ми, набравшись досвіду, спробуємо все організувати на більш високому рівні.