Вівторок, 25.07.2017, 13:33
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Оптимізація шкіл — порятунок чи отрута в яскравій обгортці

Напередодні нового навчального року Кіровоградська облрада прийняла програму «Освітній округ 2011-2015». Програма передбачає створення 77 освітніх округів та оптимізацію 214 загальноосвітніх навчальних закладів.

Кіровоградський регіон одним із перших вийшов з ініціативою створення освітніх округів. Місцевою владою ця ініціатива подається як найбільш прогресивна і перспективна в галузі освіти. Маніпулюючи цифрами і демографічними показниками, начальник управління освіти та науки Кіровоградської ОДА Ельза Лещенко доводить необхідність закриття в області 214 шкіл! Це більше, ніж їх закрилося за усі попередні 20 років!

Що ж насправді криється за цими регіональними ініціативами? Свою педагогічну діяльність я, як молодий учитель розпочинав в одному із таких сіл, в якому сьогодні можуть закрити школу, тож розумію цю проблему зсередини, бачу її очима самих мешканців. Створення подібних освітніх центрів є отрутою в яскравій обгортці, міною уповільненої дії, що ставить за мету донищити українське село, яке зараз і так догибає від безробіття та знедуховнення. У селах позакривалися бібліотеки, ФАПи, порозвалювалися сільські будинки культури, церкви знищили ще раніше „совєти”, процвітають лише „генделики” (торгівельно-питейні заклади), щоб було де спиватися селянам. Єдиним осередком культури і духовності у селі залишається школа. Школи стали тими центрами, навколо яких обертається життя села — крім освітньо-виховної функції для учнів, через реалізацію навчально-виховного процесу, у школі здійснюється соціалізація сільської молоді, забезпечується також комунікативно-організаційний сегмент для їхніх батьків через різноманітні збори, урочисті заходи тощо. До того ж школа — це ще й можливість працевлаштуватися освіченій сільській інтелігенції, яка без роботи змушена буде виїхати з села.

Не складно собі уявити що залишиться від села через 5—10 років після того, як у ньому закриють школу. Спочатку воно перетвориться на хутір, де залишаться лише непрацездатні літні люди, яким уже нікуди подітися, а коли вони відійдуть, то й зникне взагалі. Цей процес і так безупинно триває в Україні впродовж двох останніх десятиліть, а ця, так звана, „оптимізація” освіти в сільській місцевості взагалі стане каталізатором, що ще більше прискорить процес занепаду села, замість того, щоб призупинити його. Ось що криється за такою „турботою” про сільських дітей, яким влада хоче забезпечити якісне навчання в регіональних освітніх центрах. До того ж цією програмою не гарантується забезпечення постійного підвезення дітей: чи матиме кожне село свій шкільний автобус, пальне для нього, оплату водієві зарплатні, ремонт цього автобуса та ін.? Чи знову звалять усе на сільську раду — мовляв ваші діти, ви й організовуйте їхній приїзд. А як діставатися дітям до школи взимку, коли дороги снігом замітає швидше, ніж їх встигають прочищати? І таких питань значно більше, ніж відповідей.

Тож чи варто руйнувати те, що уже створено? Ми це вже колись проходили! Може краще його зберегти і підтримати!?

 

Олександр Ратушняк, голова обласної організації Української Народної Партії
Категорія: Мої статті | Додав: graf (14.09.2011)
Переглядів: 124 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz