Вівторок, 12.12.2017, 03:42
Український Новокозачин
Головна Реєстрація Вхід
Вітаю Вас, Гість · RSS
Меню сайту
Категорії розділу
Мої статті [1131]
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 180
Статистика
Форма входу
 Каталог статей
Головна » Статті » Мої статті

Як наділити землю, аби уникнути диктату чужих та своїх агрокомпаній?

У Кіровограді відбулася нарада-семінар з приводу запровадження в Україні ринку земель. Як зазначив голова Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин Верховної Ради України Григорій Калетнік, котрий вів головну сольну партію на зібранні, такі виїзні акції проводяться повсюдно в державі. 

Київ представляли ще й заступник голови Державного агентства земельних ресурсів України Микола Калюжний та президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України Микола Миркевич. А сесійний зал ОДА заповнили голови районних державних адміністрацій, голови районних рад, сільські та селищні голови, керівники районних управлінь Держкомзему, голови сільськогосподарських підприємств та голови районних асоціацій фермерів і землекористувачів.

Усі ці люди хотіли отримати відповіді на ті складні питання, що торкаються майбутнього нашої землі, що з ними кожний день звертаються не десятки, а сотні селян. А потім донести їх мешканцям Кіровоградщини.

Голова ОДА зазначив: «Кіровоградці ставлять десятки питань, на які ми повинні відповісти не сьогодні і не завтра – ми повинні були це зробити ще вчора».

Справедливі зауваження деяких промовців про те, що відміна чи продовження мораторію на продаж землі затримали процес на десятки років, закінчувалися дивним висновком про  розкрадання грунтів. Ніби можна землю зібрати в кишеню і понести «баризі», а Карний кодекс тут безсилий.

Однак, про основне. Григорій Калетнік дохідливо й зважено окреслив завдання й труднощі на шляху земельної реформи. Задум полягає в тому, щоб у результаті українські лани отримали ефективного господаря, а люди – добробут.

У виступах проглядалася боязнь перед зарубіжними покупцями безцінного ресурсу. Тут нормою повинна стати заборона торгу з ними. Однак знаючи безліч способів обминути закон, «імпортні» Остапи Бендери, можливо, й не злякаються таких суворих обмежень. Захід ставить нам вимоги скасувати такі обмеження, хоча сам не схильний допускати на свої терени когось чужого, констатував Калетнік.

Пропонується також не виходити за межі «роздачі» 5 тисяч гектарів в одні руки. Цим ніби можна запобігти диктату вітчизняних агрохолдингів і вберегти землю від хижацького використання. Коли місцевий аграрій Анатолій Кузьменко (60 тисяч гектарів) подав ідею про збереження теперішньої норми в одні руки, Калетнік порадив його земельний фонд розбити на 12 частин і зареєструвати господарства, як різні юридичні особи. Жартома назвавши Анатолія Івановича «добрим паном», оскільки він переймається життям територіальної громади, однак зауважив, що можуть на наших землі та хлібі плодитися й погані пани.

Гостро стояло питання стосунків фермер-держава. Сьогоднішній землекористувач практично є меценатом держави, утримуючи своїм коштом інфраструктуру села. Світова практика стверджує, що повинно бути навпаки. Потрібно лише ввести норму, аби за користування землею один відсоток лягав у місцевий бюджет, а все інше нехай забезпечують  місцеві власті.

У дискусії взяли участь лише…два-три чоловіки від усієї обласної громади. Це дало привід Калетніку згадати стару народну мудрість - не висуватися, щоб не втрапити у якусь халепу, а Сергію Ларіну - посварити районних підлеглих за безініціативність.

Отже, камінь вперто котиться вниз, а Сизіф не може нічого вдіяти, аби випхати його на вершину гори. І важко навіть визначити, хто тут Сизіф, а хто – камінь.

Микола ЛИСОГОР
Категорія: Мої статті | Додав: graf (23.10.2011)
Переглядів: 180 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright MyCorp © 2017
Пошук
Друзі сайту
Безкоштовний конструктор сайтів - uCoz