Закликали до всенародного обговорення земельного питання, а закінчили грою в демократію

Сьогодні усе державне осердя України гучно вітає працівників агропромислового комплексу Кіровоградщини з намолотом третього мільйону тонн зерна нового врожаю. І профільний міністр Микола Присяжнюк, і Микола Азаров, і сам володар Межигір’я.

Справді, є за що. Сільське господарство області складає її кістяк – минулорічний валовий продукт вписався майже у чотири мільярди гривень. Це більше від обласного бюджету. А рентабельність агропромислового комплексу за минулий рік у нас найвища в країні – 47  відсот­ків. Успіхи незаперечні, гроші величезні.

Прес-конференція, нещодавно проведена а ОДА, зайвий раз підтвердила велике нинішнє зацікавлення землею. Начальник головного управління Держкомзему в області Віктор Петрікеєв повідомив, що за три неповних роки проведено 182 земельних аукціони, на яких продано право на оренду близько 500 земельних ділянок. Найактивніше такі торги проводилися у Долинському, Новоукраїнському, Новомиргородському, Компаніївському, Устинівському, Маловисківському та Кіровоградському районах. Жодного гектара не надано в оренду в Олександрії, Знам’янці та Світловодську, що наводить на певні висновки. Або там уже все заорендовано, або високі орендні ставки, або тримачі паїв чекають кращих часів. Усі три причини свідчать, що ринок землі невпинно насувається і кожен хоче максимально замортизувати цей удар.

За підсумками дев'яти місяців цього року середня вартість продажу права оренди 1 га ріллі зросла із мінімальної ставки у 3 відсотки до 13 від нормативної вартості ділянки землі. За словами Віктора Петрікеєва, щорічні надходження до місцевих бюджетів після оформлення договорів оренди на землю очікуються у сумі близько 7 мільйонів гривень.

Впродовж року майже втричі збільшилася середня вартість і оренди земель водного фонду, досягнувши 10 відсотків від грошової оцінки землі. За оренду 63 земельних ділянок водної гладі очікується близько 17 млн. грн. надходжень.

З прийняттям законопроекту «Про ринок земель» буде визначено порядок організації та проведення земельних торгів. Настільки чітко те буде робитися, сьогодні не скаже ніхто в країні. Теперішні організаційно-правові засади проведення аукціонів на території області грунтуються на відповідному тимчасовому положенні, затвердженому обласною радою. І, треба думати, референдумів з найважливішого сьогодні і впродовж ще довгого часу питання ніхто не збирається проводити. А слід було б.

Навіть у верхівці обласного бомонду помітні сумніви щодо теперішньої офіційної земельної політики в Україні. Потрібні приклади? Будь-ласка.

Відставка заступника голови Кіровоградської облдержадміністрації Богдана Андрющенка відбулася інтелігентно, без скандалу. Все-таки потрібно віддати належне колишньому експерту служби віце-прем’єра з питань АПК, котрого загітували на посаду заступника голови ОДА саме з питань розвитку сільського господарства.

Не будемо з’ясовувати, хто «сватав» Андрющенка Ларіну – чи конкретний якийсь діяч, чи мав він квоту від певної дружньої регіоналам політичної сили, чи ходив у персональних друзях голови ОДА. Кадрові питання у нас вирішуються не на видноті, хоча з приходом теперішньої владної команди багато мовиться про відкритість і демократичність.

А тепер Богдан Андрющенко вже колишній і на новому посту. Був, як видається, на своєму місці, мав свою точку зору на державні процеси і, можливо, цим якраз і не вписався в загальний фон обласного керівництва. Андрющенку вдалося «погасити» протестні дії фермерів у Бобринецькому районі, де навіть комбайни виводили на площу перед РДА на знак протесту проти прийняття урядового закону. Проводив десятки представницьких зустрічей, круглих столів, де вносилися сот­ні пропозицій та приймалися десятки звернень (що було цілком у рамках заклику влади до всенародного обговорення). Врешті зауваження, що торкалися майже всіх статей урядового проекту, було зібрано.

Тож кіровоградці, сформулювавши й систематизувавши зміни до урядового проекту, передали їх до Кабінету міністрів.

Найважливіші моменти, запропоновані селянами: торгувати треба не землею, а правом її використання. Слід забути, що після запровадження реформи прийде ефективніший власник, ніж є тепер. Ті, хто сьогодні працює на землі і добився результатів, про які йшлося на початку статті – ось вони, найефективніші.

Селяни наполягали на закріпленні в нових земельних стосунках пріоритету територіальних громад. Саме громади ведуть перед у придбанні землі, накопиченні її та надають право органам місцевого самоврядування купувати ті ж таки земельні паї за готівку або, за взаємною згодою сторін, за послуги: догляд у старості, спорудження будинку, влаштування й оплата навчання дитини тощо. Також сільські громади виступають за категоричну заборону виставлення на продаж землі запасу. Зміна власника не стає підставою для розірвання договору, який діяв раніше. Цільове призначення землі незмінне довічно. Слід чіткіше окреслити вимоги до набувачів права користування землею, аби відсікти підставних осіб. Площа придбаної ділянки має становити 100 гектарів, а не 2100, як передбачено урядовим проектом. Слід повністю виключити з процесу іноземний капітал.

Напрацьовані пропозиції «з низів» в Кабміні… не помітили. Мовляв, грайтеся у свою демократію, а ми свою справу робимо.

Справді, полюбить тебе народ – незлюблять боги, уподобають боги – зненавидить народ…

Микола ЛИСОГОР