Імена справжніх героїв виринають з «туману історії» - Мої статті - Каталог статей

Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського об’єднання "Свобода" з метою увічнення пам’яті славного лицаря національно-визвольних змагань 20-х років ХХ століття Костя Блакитного ініціює збір коштів на встановлення пам’ятника Герою у селі Ганнівці Петрівського району Кіровоградської області.

"Кіровоградщина пам’ятає трагічні і невимовно героїчні сторінки історії спротиву українського селянства більшовицько-російській окупації України 20-х років ХХ століття. Значні події відбувалися на території Олександрівського, Знам’янського, Новомиргородського, Кіровоградського, Олександрійського, Петрівського та інших районів області. Дуже тривалий час старанно замовчувалася і приховувалася колишньою владою (а нинішній усе це - байдуже) історія людей, наших з вами земляків, захисників Вітчизни, якими б пишалася будь-яка інша держава.

Одним із таких героїв, вповні не реабілітованих ні морально, ні юридично є останній отаман Холодного Яру, отаман Степової дивізії Кость Блакитний (Костянтин Юрович Пестушко). У 1919-1920 роках серед селян ширилось розчарування в соціально-економічній політиці більшовиків, зміцнювалось розуміння їх дій як окупації та пограбування України. 12 травня 1920 року насильно мобілізовані більшовиками сільські юнаки не з’явилися на пункт призову, а під керуванням Костя Блакитного захопили Кривий Ріг. Після цього повстання поширилось Херсонщиною, нинішньою територією Кіровоградщини та Черкащини (Холодний Яр).

Кость Степовий-Блакитний (справжнє прізвище Костянтин Юрійович Пестушко) народився 10 лютого 1898 року в заможній селянській родині с. Ганнівки на Катеринославщині (зараз Петрівського району Кіровоградської області). Батьки його, крім 25 десятин землі, тримали Повітову Земську Станцію, яку його батько Юрій перейняв від Семена Павловича Пестушка — діда Костя. Мати майбутьнього отамана — Олександра, була малописьменною, а батько закінчив чотири класи церковнопарафіяльної школи. Крім Костя в родині було ще троє хлопців — Іван, Федір, Микола і троє дівчат — Поліна, Віра, Уляна (ще до 1917 року всі вони закінчили гімназію).

Після закінчення міністерської двокласної школи, де виявив непересічні здібності до математики, до 1915 року навчався в механіко-технічному училищі в Олександрівську (нині Запорізький університет). Добровольцем пішов на Першу світову війну.У Першу світову війну рядовим воював на Турецькому фронті. За хоробрість нагороджений двома Георгіївськими хрестами. Закінчив офіцерську школу в м. Горі, дослужився до офіцерського чину. В ранзі підпоручика командував ротою на Західному фронті. З 1918 рок у — в Армії УНР. В 1919 році Кость - командир Середньодніпровської групи (2500 багнетів, 17 кулеметів), яка формально підпорядковувалася Нестору Махну. Учасник повстання проти Добровольчої армії. Збільшивши Середньодніпровську групу до 3000 бійців, перейменував її на Республіканське військо. Далі діяв самостійно.

В січні 1920 року повертається до рідного села. Його обрано Головою Волосного Революційного Комітету і Комісаром Волості села Ганнівки. На цій посаді Кость перебував близько трьох місяців — до 10 травня 1920 року.Переконав мобілізованих у Червону Армію селян об'єднатися в повстанський загін.

У травні 1920 року створив та очолив Степову дивізію, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців. Вів боротьбу з більшовицьким режимом партизанськими методами.Був одним із керівників повстання весни — осені 1920 року. Діяв на Херсонщині, Катеринославщині, в Київській губернії, зокрема на Чигиринщині, в Холодному Яру. Командував Першою Олександрійською повстанською армією. Після того, як дивізія об'єдналась із Холодноярськими збройними силами, Костя Блакитного 24 вересня 1920 року на конференції повстанців у містечку Медведівці обрано Головним отаманом Холодного Яру. В жовтні 1920 року, вирушивши в Катеринославську губернію на чолі Степової дивізії, склав із себе повноваження Головного отамана Холодного Яру.

Серед яскравих епізодів українських визвольних змагань вражає подвиг двадцятидворічного юнака, який змів зібрати двадцятитисячну дивізію, яка від Херсона до Черкас не знала жодної поразки. Дивує навіть не скільки факт його бойової звитяги, стільки те, що цей юнак зумів прогодувати, вдягнути, забезпечити зброєю двадцять тисяч повстанців! Отамани були організаторами місцевого життя. В їх руках зосереджувалася і військова, і цивільна, і судова влада. Селяни отаманів часто називали батьками. І, дійсно, вони клопоталися про селян. Захищали їх. Забирали у більшовиків награбоване і віддавали людям. До осені 1920-го року дивізія Костя Блакитного успішно боролася з більшовиками. Для його нейтралізації ЧК розробило спецоперацію. Потрапивши до пастки, К. Блакитний загинув 9 травня 1921 року у рідному селі Ганнівці в бою з підрозділом криворізьких чекістів.

Ці славні сторінки українського повстанства мають стати однією із підвалин патріотичного виховання майбутніх поколінь", - йдеться у зверненні Кіровоградської "Свободи". За радянських часів, чад яких ще витає над центральною Україною, імена справжніх героїв були під забороною. Нині Кіровоградська обласна організація Всеукраїнського об’єднання "Свобода" з метою увічнення пам’яті славного лицаря національно-визвольних змагань 20-х років ХХ століття Костя Блакитного ініціює збір коштів на встановлення пам’ятника Герою у селі Ганнівці Петрівського району Кіровоградської області. Активісти ВО «Cвободи» просятьдолучатися до цієї святої справи всіх небайдужих українців та щиро вдячні тим, хто відгукнеться.