Під час прес-конференції начальник відділу охорони культурної спадщини облдержадміністрації Надія Лісняк розповіла про стан пам’яткоохоронної справи в області.Надія Лісняк розповіла про особливості роботи очолюваного нею відділу. Незважаючи на те, що відділ був створений лише у минулому році, проте об’єм виконуваної роботи досить значний, адже, окрім виявлення, класифікації, збереження об’єктів і пам'яток культурної спадщини, відділ надає і дозвільні послуги, зокрема у процесі землевідведення.

  Як розповіла Надія Лісняк, умовно відділ охорони культурної спадщини поділяється іще на три підвідділи, що відповідають за пам’ятки археології, архітектури та історичні пам’ятки культурної спадщини області.

  Надія Лісняк наголосила, що нині в області зареєстровано 5603 пам'ятки, з яких більше 250 внесено до державного реєстру. Вона пояснила: аби пам'ятки культурної спадщини з місцевого переліку потрапили до державного реєстру необхідна певна процедура їхньої паспортизації, зрозуміло, що цей процес потребує коштів, яких у місцевому бюджеті не завжди вистачає на такі цілі.
Але лише цього року паспортизовано більше 100 місцевих пам'яток культурної спадщини.

  Загалом озвучена цифра кількості зареєстрованих пам'яток культурної спадщини на території області далеко неповна. Адже, як зауважив головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини облдержадміністрації Валентин Собчук, Кіровоградщина є однією з найменш досліджених областей України у плані археології. Відтак нещодавно за ініціативи відділу та за підтримки обласного керівництва створено спеціальне державне підприємство «Охоронна археологічна служба в Кіровоградській області», яке й покликане не лише надавати послуги наукової експертизи зареєстрованих об’єктів та пам'яток культурної спадщини, а й займатися пошуком та вивченням нових подібних об'єктів.

  Перелічила Надія Лісняк і найбільш знакові об’єкти культурної спадщини в області. Серед них вона назвала стоянки кам’яної доби та поселення трипільської культури у Новомиргородському районі, залишки міста епохи Золотої Орди у Новоархангельському районі та давнє поселення у селі Небелівка також Новоархангельського району. Стосовно останнього, Надія Лісняк зауважила, що результати дослідження цього поселення спільної українсько-британської експедиції у 2009 році дали поштовх для реалізації окремої грантової програми, спрямованої на подальше вивчення цього об’єкту, участь у якому візьмуть окрім українських та британських фахівців і спеціалісти із Німеччини.

  Оскільки відділ охорони культурної спадщини облдержадміністрації є розпорядником бюджетних коштів для проведення реставраційних робіт об’єктів і пам'яток культурної спадщини області, Надія Лісняк розповіла про найближчу перспективу таких робіт, що виконуватимуться в обласному центрі. Так, за її словами за кошти обласного бюджету будуть відреставровані приміщення апеляційного суду, один із корпусів КДПУ ім. Володимира Винниченка, де розташовано мистецький факультет, проводитимуться внутрішні реставраційні роботи у бібліотеці для юнацтва ім. О.М. Бойченка. Окрім цього, опрацьовується окрема концепція реставрації вулиці Дворцової та облаштування Театральної площі біля театру ім. Марка Кропивницького.

   Але патріоти Кіровоградщини звертають увагу і на інший бік охорони пам’яток владою. Голова Кіровоградської обласної організації Всеукраїнського об’єднання "Свобода" Олександр Ромащенко, наприклад,  звернувся з інформаційним запитом до голови облдержадміністрації Сергія Ларіна із вимогою надати відомості про кількість в області пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до більшовицького окупаційного режиму, організації та здійснення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. А також надати інформацію про кількість таких демонтованих пам’ятних знаків. Виявилося, що в області залишилося ще 67 пам’ятників Лєніну.

  Нагадаємо, що відповідно до постанови Київського апеляційного суду Сталін, Молотов, Каганович, Постишев, Косіор, Чубар та Хатаєвич вчинили злочин геноциду, передбачений частиною 1 статті 442 Кримінального кодексу України (геноцид), який відповідно до Конвенції ООН від 26 листопада 1968 року не має терміну давності. А відповідно до висновку Українського інституту національної пам’яті, "В.Лєнін є головним ідеологом терору і несе головну провину за здійснення політичних репресій… Він є натхненником та безпосереднім творцем терористичного комуністичного режиму, який у 1932-1933 роках здійснив масове вбивство голодом – геноцид українського народу". Відповідно до вимог Указів Президента № 250/2007 "Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні", № 856/2008 "Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів" та № 432/2009 "Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932 – 1933 років в Україні" - такі пам’ятники мають бути демонтованими.

  У відповідь на свій запит Олександр Ромащенко отримав відповідь заступника голови обласної державної адміністрації Людмили Давиденко. У листі йдеться: "На території області пам’ятники та пам’ятні знаки Й.Сталіну, В. Молотову, Л. Кагановичу, П. Постишеву, С. Косіору, В. Чубару та М. Хатаєвичу відсутні. Станом на 1 вересня 2010 року на території населених пунктів області нараховується 67 пам’ятників В.І. Леніну. У 2008 році в смт. Голованівськ було демонтовано стелу С. Косіору, причетному до організації і здійснення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні. Вона була встановлена у 1987 році".

  Олександр Ромащенко прокоментував відповідь обласних можновладців: "На руках Лєніна і його послідовників кров мільйонів наших співвітчизників, земляків, дідів і прадідів. Вважаємо, що утримання пам’ятників такому нелюду на українській землі є свідомим гальмом розвитку і розбудови держави.

  Хто скаже точно про те, чому на 21-му році Незалежності українці мають спостерігати на своїй землі пам’ятники комуністичному упирю, за наказами якого була знищена Українська держава? По якому праву совки при владі досі не виконали трьох наказів Президента і не знищили пам’ятники міжнародному злочинцю Лєніну, для втілення ідей якого вбили понад 20,5 мільйонів українців?

Пам’ятник цьому упирю ніколи не буде для українців об’єктом пошани, а лише нагадуванням про те, що при владі перебуває комуно-олігархічна кліка, головними рисами якої є тотальна українофобія. А влада робить вигляд що на таких тонкощах вона «не розуміється», і на додаток  ще й не реагує на президентські укази, що мають ознаки законів  своєчасної і невідворотної дії.»

  «Український народ заслужив, щоб на центральних площах міст і селищ стояли пам’ятники справжнім українським Героям – Іванові Мазепі, Тарасові Шевченку, Симону Петлюрі, Роману Шухевичу, Степанові Бандері, героям Холодного Яру та іншим українським лицарям Духу, воїнам та звитяжцям. І якщо висновків наукових установ для демонтажу пам’ятників Лєніну недостатньо, то українці мають вимагати суду над комуністичною ідеологією як антинародною, антиукраїнською, людиноненависницькою. Вимагати суду і самотужки вдатися до виконання указів Президента" – вважає голова обласної організації ВО «Свобода» Олександр Ромащенко , і не лише він один та його політична сила.

  А ще є питання з реєстрацією «серед пам’яток» Пам’ятного Хреста жертвам Голодомору 1932-1933 років в Кіровограді. Це питання не вирішується вже кілька років поспіль, і пані Надія Лісняк, як і її попередники причетна до цього безпосередньо. За словами голови обласного товариства репресованих Віктора Полтавця,  влада обласного масштабу киває на міську, а та навпаки. Справа тоне в кількарічному демагогічному листуванні, і куди пішли  держбюджетні кошти в розмірі 400 000 гривень на пам’ятник на набережній обласного центру теж поки що є загадкою.

  А посадовці урочисто звітують про роботу…  та про 5603 пам'ятки, серед яких 67 Леніну з відповідними витратами на їх охорону з тої ж державної кишені та кишень платників податків. Все складно, гарно, а потім буде зафіксоване, як історичне явище, що за указами президентів підлягає знесенню, а з волі «невідомих чиновників» туди течуть бюджетні грошові потоки. Але історична спадщина в кіровоградській інтерпретації рано чи пізно фінішує з розшуком та відповідальністю причетних до цієї «благородної справи» по захисту вцілілих  пам’яток комунізму. А поки що відверто очевидна відсутність виконавської дисципліни стосовно знесення тоталітарних ідолів, та совісті по відношенню до  сучасного суспільства та замордованих у суспільстві, що вже позаду.

 Але життя спливає і тим ідолам живеться по-різному: одних зносять самі люди вночі(так сталося у Новій Празі, інших фарбують в коричневий(брунатний) колір – Велика Виска в 2001-2007 роках, треті мовчки тріскаються (Пантаївка). А от у райцентрі Олександрівка селищна рада «спромоглася» замінити «постарілого від часу дряблого» вождя на новішого, придбавши його за… бюджетні кошти. Обласна влада майже завжди зберігає нейтралітет, і навіть такий міцний, що не реагує на пропозиції таки виконати укази різних президентів…  В самому Кіровограді пам’ятник Кірову на центральній площі почергово вночі підписують словом «кат», а вдень шкребуть і миють.  Це все останнє – журналістські дослідження  та спостереження про які пані  Надія  Лісняк, мабуть, не в курсі, як  і про знесення символів тоталітарного минулого згідно з указами президента.  Невже головне охороняти і звітувати, а що неважливо?