За такою хронологією вистроїлися найпомітніші події в
Кіровограді. Між першою і останньою
галасливо розташувався новий рік, напередодні якого Кіровоградський обласний
академічний музично-драматичний театр імені Марка Кропивницького, який за хронологічну першість називають в народі
театром корифеїв влада «нагородила»
новим директором , далеким від театру. Сказано було, що так вирішили депутати обласної
ради, які звичайна річ і в театрі бувають дуже рідко, але міняти директорів –
всі театрали.
Дізнавшись про задум влади здійснити кадрову
трагедію, актори прийшли під будівлі обласної «білої хати», де їм мовою сусідньої країни
зауважили: «Почему Ви нє думаєтє об іскуствє, а думаєте только о свойом
дірєкторє?». Виявляється влада,змінюючи режисера-театрала на хореографа «подумала» про мистецтво!..
Здається, такі зрушення у бік танцю народила
перемога міста у танцювальному «Майдансі»… Хоча в дісності історія справжнього танцю у
місті набагато глибша і давніша. Грунтовно цю традицією у місті заклали всесвітньо відомий народний ансамбль танцю
«Ятрань» Анатолія Кривохижі та ансамбль
бального танцю «Конвалія» Блюминталь Стрильбіцької. А далі спалахнули «Пролісок» Анатолія Короткова та інші. Але нікого з них
керувати театром навіть, не зважаючи на звання народних не ставили…
Тенденція
ставити на керівні посади не за профілем хореографів проклюнулася пару років
тому, коли хореографу доручили стати директором
ЗОШ №20. Колектив посперечався і затих перед тиском та загрозою затяжного безробіття.
І керує собі школою педагог , що керує танцювальним гуртком. Досвід школи,
мабуть, надихнув і після майдансового галасу «наслали на керівництво»
хореографа і в театр корифеїв. Актори прореагували бурхливо. Постала загроза
розпаду творчого колективу, за чим може настати зміна репертуару та настання
блідості в мистецькому житті академічного колективу.
Але
здається, історія рухається по спіралі… Сорок один рік тому в колишньому палаці
піонерів щось подібне було. Керівника ТЮГу, майбутнього народного артиста України Михайла
Барського відправили у відставку, замінивши, як і зараз тодішнім керівником тієї ж «Конвалії»
Блюминталь Стрільбіцькою. Актори-дітлахи, що марили майбутнім у театрі та кіно нікуди не розбіглися… Але
сьогодні повторювати той «історичний трюк» на театрі корифеїв виглядає
зрозуміло як…
А
через день настав новий рік, і до речі ніби за іронією долі, день народження
звільненого директора Михайла Ілляшенка… «Подарунок» від влади «прийшов
своєчасно». На захист від розвалу (а будівлю театру з половини вже завалили з
метою реконструкції) стали інші театральні колективи. Як воно буде покаже час. Буває , що і мистецтво перемагає чиновників.
Принаймні так було 130 років тому коли
створювали театр корифеїв.
А потім настав Новий рік. Місто майже нічого
не знало про театральні події, крім тої частини, що користується Інтернетом.
Першого січня факельною ходою пройшли прихильники
ВО «Свобода» на честь дня народження керівника ОУН Степана Бандери. Чи переймалися вони долею
театру, треба було підслухати? Але першою на театральні події в Кіровограді зреагувала єдина обласна парторганізація УНП і
виступила з заявою за добу до Нового року.
Перше враження від театральних подій навколо колиски
українського професійного театру майже багатовекторні, як і зовнішня політика:
влада в Кіровограді не то перетанцювала, не то затанцювалася. Депутати обласної ради з відповідної
профільної комісії «напали на театр» не дослухавшись ні думки трудового
колективу, ні обласного
управління культури. А чи
культурно вирішувати долю культури, і театру корифеїв зокрема, навіть не відвідуючи театр, не зайшовши
послухати думку колективу, не говорячи вже про відвідини вистав? На жаль, в Кіровограді хибно вважають, що
можна… Коментарі зайві, бо перед
пристойно вихованою і культурною людиною
таке питання ставити не можна. А таких зараз виявляється ще треба пошукати.
Анатолій Авдєєв
|